Вже майже два місяці я проходив біля кімнати і не міг зайти і сказати. Попросити пробачення й усе ( Read more... )

Нещодавно десь читав про дурниці Трампа. Мовляв, невже він думає, що в супермаркеті запам'ятають покупця і дадуть їй кредит ( Read more... )

Вдихнути-видихнути ( Read more... )

Я брешу усім ( Read more... )

Мої перші дві програмістські роботи були в таких собі українських стартапах. Ми працювали над проектом, я знав, де їх тріщинки. Власне, я завжди був на одному й самому проекті поки працював там. Можливо, були різні підпроекти чи різні програми, але один проект ( Read more... )

Я програміст, з великим досвідом. Але має зізнатися у дечому. Тільки три чи чотири роки за весь цей час я міг дозволити собі не переживати за гроші. Це звучиьь дивно, бо я заробляв в Україні може в десять разів більше, ніж мої деякі друзі, але так було. Тут це ще видніш. Я почитав і згадав, як думав, чи вистачить грошей до наступної зарплати. Мої ( Read more... )

Я якось звик за роки жертвувати собою. І робив це зря. Моя близька подруга тоді сказал мені, що якщо я не можу жити без жертв варто мати причину, котра варта жертв.

Більше не буде жертв, окрім посміхатися. А посміхатися, бо щасливий. Щасливий тому, що живий і поруч зі мною живуть люди.

Років з десять тому мені не вистачало друзів. Я не вмів їх шукати, не вмів підтримувати знайомства. І досі не вмію. Немає часу ні на кого поза роботою, а на роботі я буваю два дні й ще дві половинки ( Read more... )

Колись, мабуть в 2002 році, один мій однокурсник поклав мені до кишені моєї рубашки презерватив. Він дуже сильно знущався з мене перед усією групою. Я й тоді не любив конфлікти, тож терпів. Одна з речей, які він мені сказав, що я маю стати мужиком, як він, але маю використовувати захист. І вже пора мені ( Read more... )

Я пригадував найщасливіщі моменти мого життя. І якось більшість була про чекання і переживання до, і майже не залежала від мене ( Read more... )