Jan 10, 2019 13:38
Я програміст, з великим досвідом. Але має зізнатися у дечому. Тільки три чи чотири роки за весь цей час я міг дозволити собі не переживати за гроші. Це звучиьь дивно, бо я заробляв в Україні може в десять разів більше, ніж мої деякі друзі, але так було. Тут це ще видніш. Я почитав і згадав, як думав, чи вистачить грошей до наступної зарплати. Мої батьки завжди підтримували нас матерільно. Вони придбали квартиру для нас. І коли мій батько пропонував мені гроші, я намагався відмовлятися. І часто відмовлявся, але іноді, іноді в нас лишалися лише 50 чи 100 гривень на тиждень. Така дурня.
В цьому важко зізнатися, але я залежу від них. І ось зараз, тут. Найтяжче. Бо, люди із-за кордону допомагають рідним. Мої рідні допомагають нам тут. Може це найболючіше в мене. Я мав би годувати родину, це те, чого мене навчали все життя. Я не можу зробити це. В нас не буде будинку мабуть вже й ніколи. І іноді здається, що єдиний шанс, то лотерея. І ось я гадаю, чи не варто перейти працювати в компанію, де я мріяв працювати майже 20 років, але не тепер.
Щоденник,
родина,
думки