Проза Жадана - то якесь вічне роад-муві, безкінечна подорож потягами, автобусами й автівками, електричками і джипами, німецькими чи українськими трасами, Степом чи Містом. Подорож у пошуках чи то минулого, чи то майбутнього; може - ідентичності, може - Іншого, свого-чужого ВертоВорошиловграду. Усе це блукання, обростання бічними стежками і
(
Read more... )