Про "Записки самашедшого"
Прочитала декілька перших абзаців "Записок українського самашедшого". Перше враженя - весь текст було написано виключно для того, аби дати тло кільком справді вдалим фразам чи висловам, зв'язати їх докупи, виправдати їхнє існування. Але чи варто для цього писати цілий роман? Можна було б і книгою афоризмів обійтися..
З-за того 35-річного програміста і справді чотко проглядається 80-річна поетка. З усіма старечими фобіями потоків інформації і швидкоплинності часу, Якби вона написала цей текст від імені старшої жінки - повірила б. Най би зробила тоді програміста сином оповідачки, сина - внуком і так далі. І було би все досить стерпно. Принаймні не викликало б роздратування у читача.
З-за того 35-річного програміста і справді чотко проглядається 80-річна поетка. З усіма старечими фобіями потоків інформації і швидкоплинності часу, Якби вона написала цей текст від імені старшої жінки - повірила б. Най би зробила тоді програміста сином оповідачки, сина - внуком і так далі. І було би все досить стерпно. Принаймні не викликало б роздратування у читача.