Піца Гімалаї
"...Якщо достатньо довго йти своїм містом - не обов'язково навіть на
південний схід, можна йти в будь-якому напрямку, треба просто довго й
невідпривно дивитися в небо поверх дахів, дерев і навіть хмар - рано чи
пізно ваші Гори неодмінно вам покажуться".
У цій книжці, як і в добре зробленій піці, є купа різних начинок, що гармонійно сусідять і разом дуже добре смакують. Є тут пригоди, саспенс і інтрига, є гімалайська й буддійська екзотика, є скелети в родинній шафі, є навіть свій prince charming і є дівчинка із категорії l'enfant terrible, яка зроду не мріяла про принців і їхніх білих коней. А мріяла про спокійне життя і відпочинок на Гоа. Але ось їй на голову звалилися і пригоди, і таємничий "наслідник престолу", й інтрига і багацько інших речей на додачу. І що було робити дівчинці, крім як пройти вготований невідомо ким шлях до кінця, аби цьому всьому дати раду?
...А спочатку була піца. І джіпіес...
Несподівано якось, але приємно - ця книжка мене захопила (бо "50 хвилин трави" колись давно на роки відбили в мене бажання читати Карпу. А тут - на тобі, приємний сирпрайз!). Більше того, дала легке відчуття просвітлення. І охоту більше дізнатися про буддизм. І ще було небажання прощатися з книжкою. І прагнення зберегти той стан фінальної незавершеності. І побачити свої Гори...