написалося. щось дуже і дуже інтимне.
часом моє життя нагадує цитати з пісні "Спліна"
де герой на героїні і героїня під кайфом чи то від героя чи то від вина
у майже порожній кімнаті заміть повітря - червона напівпітьма
і як би не танув від дотиків лід а спати все ж буду сама
місцями моє життя схоже на дивний артхаузний фільм
довгі плани мигтіння облич на екрані білий шум жовтий дим
цілунки в зап'ястя вгризання у шию твій гроул мій скрім
і коли закінчиться наше кіно чи залишишся - ти - живим?
твоє серце звучить як джембе розламує ребра відшукує новий ритм
зганяє чорних метеликів з вух у зіницях полохає риб
і тепер щоб зібрати себе мабуть варто летіти на Крит
бо коли ти стоїш у центрі мого життя воно нагадує лабіринт
