Бруд, піт і сльози, або Як зійти на свій Еверест
За книжку Беара Гріллса "Бруд, піт і сльози" я взялася, бо мені було цікаво: як цей крутий дядько, який демонструє чудеса виживання (а я бачила багато випусків "Вижити за будь-яку ціну"), поїдає личинок і дохлих оленів, вбиває руками гадюк і стрибає з водоспадів, до цього докотився став тим, ким, він став.
Я думала, що прочитаю цікаву автобіографію селф-мейд-мена, натомість отримала чудову мотиваційну книжку. Я думала, що Беар Гріллз - такий собі хлопчик нізвідки, якого після кастингу вибрали вести шоу-виживання (дурна якась думка,ага), а виявилося, що шоу створили спеціально під цю особистість. Хоча усього - успіху, визнання і впізнаваності - він досягнув саме цим - брудом, потом і слізьми. І ще - глибокою і щирою вірою, наполегливістю, і цілеспрямованістю.
В нього було активне дитинство, навчання і престижному Ітоні, заняття з бойових мистецтв, виснажливий і важкий відбір у британський спецназ (чи то розвідку, називалося воно якось хитромудріше,але суть саме така), цікава служба в ньому, про яку не можна розповідати:). А потім - дурацький невдалий стрибок з парашутом і пошкоджений хребет.
І от лежить хлопець (20 з лишком років) прикутий доліжка, нерухомий, охоплений болем. І бере і ставить собі мету: хочу піднятися на Еверест. І що ви думаєте? Таки піднявся ж!:)
Коротше, його життя - це суцільна демонстрація вміння мотивувати себе. Кому самомотивації і самоорганізованості по життю не вистачає (як мені, хех) - обов'язково читайте!