Джезва і турка

[maksymus]

 
У київських крамничках металевий кавник, посудину з ручкою для приготування кави, нині називають виключно туркою. Випадково виявив, що практично ніхто з продавців не розумів, коли їх просили показати джезву, звичну для мене з дитинства назву кавника. На варіанти звертають увагу і в художніх текстах:

Comments

[snezhkin]

Такое впечатление, что подавляющее большинство тех, кто был под турками и/или территориально близок к ним, "металевий кавник" называли джезва в разных вариациях. Те, же, у кого вместо турок были русские, пользовались словом турка. Сейчас, естественно, на границе двух ареалов происходит встречная диффузия двух названий названий - временнАя и географическая.

[maksymus]

Пошук по масиву книжок books.google не дає підказок для якоїсь територіальної прив’язки ні в українській, ні в російській мові. Джезва й турка трапляються спорадично з XIX ст., більш-менш реґулярно з 1950-60-х років, а до словників заносяться тільки тепер, в останнє десятиліття.

До масового поширення кав’ярень і культури варіння потреби виділяти назвою джезву не було. А посуд циліндричної форми з ручкою з XVIII ст. називали просто кастроль, кастролка, кострулка. Я. Маркович у щоденнику згадував, що привіз «кафейничок жовтий» (1744). Ще каву заварювали в ківшиках, чайничках.

Приклади з літератури, «доджезвового» і «дотуркового» періоду:
- «Сичав газ на кухні, в поруділій каструльці, закипаючи, повільно ворушилась димчастими струминками вчорашня чи позавчорашня кава» (А. Мороз, 1964)
- «Коли кава закипіла, старий поставив каструльку на примурок...» (переклад, 1963)
- «Насипала в каструльку кави і залила її окропом...» (В. Шевчук, 1984).

- «...чуєш, вже товчеться по кімнаті, вже брязкає чайничком, каву варить.» (1971)

[snezhkin]

Боюсь, что мне не очень полезны ссылки на фиксации: на момент самой старой из приведенных вами я уже в институт готовился поступать. :)
Первая кофейная спецкаструлка армянского производства появилась у нас дома (в Москве) в 65-67 году под названием турка (в точности такая на этом фото слева) . Слово джезва я впервые услышал лишь с открытием границ в самом начале 90х. До турки мы и все "оседлые" знакомые в округе варили кофе в эмалированных кофейниках, являющихся клонами вот такой евро-американской классической дешевки. Неустроенная молодежь, живущие в общагах, "творческие тусовщики" и т.п. нередко пользовались обычными маленькими кастрюльками, ковшиками и большими кружками.

Размывающаяся сейчас граница между ареалами названий джезва и турка проходила фактически по юго-западной границе распавшегося СССР. Практически у всех народов за этой границей спецкаструлка называлась по турецкому варианту, внутри границы - по русскому. Теперь четкая граница исчезла: вследствие "тлетворного влияния" юго-запада джезва проникла и к нам.

[maksymus]

Я в Києві 80-х турку не знав зовсім, кавник називали тільки джезвою. Можливо, в Москві було по-іншому, але по текстах видно, що і там посудинку до розпаду СРСР інколи так називали:

- «Возьмите 2 чайные ложки кофе и столько же сахарного песку, засыпьте в специальную кофейную кастрюльку - джезву и залейте холодной водой, чуть меньше половины стакана.» (Реклама кофемолки «Микромашина» московского произодства. Наука и жизнь, 1969)
- «Джезва тоже электризуется. Или намагничивается. Это два. Теперь это уже не джезва, а магнитная ловушка.» (М. Пухов. Терминатор, 1981)
- «Где у вас джезва? - Мама варит в кофейнике, - сказал Ленечка. - Тогда мне нужна небольшая кастрюлька. Есть у вас?» (Г. Балл, 1983).
- «В руках у него медный ковшик-джезва с крепчайшим кофе и маленькая фарфоровая антикварная чашечка...» (И. Куберский, 1987).

[irengloria]

Здається, я вперше почула обидві ці назви в 90-х, коли мама купила керамічний варіант, який називала туркою, однак разом з цим сказала, що мідну турку краще називати джезвою. Але я не дуже вникала у відтінки, бо надавала перевагу зручнішій у приготуванні розчинній каві. А з теперішнім розвитком кавоварок як турка, так і джезва невдовзі стануть застарілими.

[maksymus]

Мідні джезви дагестанського виробництва дуже добре в нас продаються. І всюди з назвою «турка» на цінниках. (В одному переході сподобалася посудинка за формою, але на ній була чомусь вибита російська корона, не найприємніший символ для українського споживача. І продавщиця, коли їй на це вказали, одразу перестала рекламувати товар, виправдовуючись, що це ж майже не РФ, а Північний Кавказ.)

[irengloria]

Не розумію мазохістів, які мучаються, заварюючи каву, коли можна купити досить недорогу кавоварку. Здається, в турці/джезві пінка має підніматись і осідати кілька разів (наскільки пригадую, мама казала про 7 у класичному рецепті, але в дійсності ніколи не вистачало терпіння більш ніж на 3-4), не кажучи вже про те, що на перших порах кава неодмінно збігає, і потім доводиться мити плиту, а до того ж разом з кавою в чашку потрапляє й осад. Натомість в кавоварку досить насипати кави, налити води, і вся увага до процесу зводиться до того, щоб через кілька хвилин не забути вимкнути, а в результаті виходить міцна й запашна кава, до того ж без осаду.

[maksymus]

Взагалі-то, я більше чай поважаю, не належу до мазохістів, які вливають у себе таку неприємну на смак субстанцію, як кава. Але є гурмани, котрі вважають, якщо готувати якось по-своєму, обирати мелену чи розчинну, заварювати в апараті чи в джезві на вогні, то вона стане смачнішою. Наївні сподівання, як на мене.

[euthanasepam]

На мою думку, це наслідок звичного тяжіння української мови до милозвучності. Джезва - негарне і неприємне слово з погляду правила милозвучності. Турка - досить милозвучне, а для мешканців західних регіонів ще й співзвучне з назвою міста Турка.

[galka__]

в українській слова з "дж" набагато звичніші, ніж у російський. натомість "турок" використовувалося як образливе слово. тож про милозвучність можна посперечатися.

[euthanasepam]

Не варто сперечатись про те, чого ви не знаєте або знаєте значно гірше за співрозмовника - згода?

[galka__]

ну то проведіть просвітницьку роботу, пане пофесор

[galka__]

у книжках Фазіля Іскандера були "джезвеї"

[maksymus]

У різних авторів трапляються варіанти: джезвей, джезве, джезба.

[galka__]

але точно не турка )

[euthanasepam]

Напишіть окремий пост та зберіть там щось для читання про правило милозвучності, бо я бачу з цього обговорення, що люди не знають про нього і зовсім не відчувають мову.

Ще раз про джезву і турку. Правило милозвучності для цих двох синонімів наполягає, що «турка» поступово має витісняти «джезву», бо краща для природньої української артикуляції (мовлення). І походження слова тут ні до чого, бо стосовно запозиченої лексики фонетика має пріоритет над етимологією.

[maksymus]

Мені теж твердження про немилозвучність джезви і милозвучність турки видалося сумінвнім. Загальні правила часто не працюють на милозвучність, навіть при найпоширенішому чергуванні у-в.

Для прикладу, коли схема програє, наведу просторічне радіво, яке явно звучить вульґарно, поруч з літературним радіо, але нібито має закрите зіяння -іо-, «немилозвучне» за загальною схемою. Як вище добре помітили, турка неприємне вже тому, що звучить спотвореним турком. І навіть елементарна політкоректність змушуватиме шукати заміну.

[euthanasepam]

>> Мені теж твердження про немилозвучність джезви і милозвучність турки видалося сумінвнім. Загальні правила часто не працюють на милозвучність, навіть при найпоширенішому чергуванні у-в

[maksymus]

Ви посилаєтеся на своє «вухо», це нормально. Але треба враховувати, що в інших теж є власне чуття мови. І в цій гілці принаймні троє учасників чудово почули, що з туркою щось негаразд.

Традиційне посилання на поганий вплив російської спростовуєтсья дуже просто. Вище в цій темі, окрім вашого зауваження, джезву як щось чуже для себе, як чужий західний вплив, відмітив тільки російськомовний учасник з Москви.

Приклад бджоли, де новий звук [дж] замінив історичне сполучення бьч- свідчить проти вашої теорії про немилозвучність. Навпаки, це пречудове свідчення того, що на початку слова в сучасній українській дж звучить цілком природно: джерело, джбан, джура.

Виведення турки від тури це цікаве припущення, але навряд чи вірне, бо назва з’явилася не для каструльки з ручкою окремо, незалежно від призначення, а саме для заварювання кави по-турецьки, по-східному.