Джезва і турка

[maksymus]

 
У київських крамничках металевий кавник, посудину з ручкою для приготування кави, нині називають виключно туркою. Випадково виявив, що практично ніхто з продавців не розумів, коли їх просили показати джезву, звичну для мене з дитинства назву кавника. На варіанти звертають увагу і в художніх текстах:

Comments

[euthanasepam]

>> Мені теж твердження про немилозвучність джезви і милозвучність турки видалося сумінвнім. Загальні правила часто не працюють на милозвучність, навіть при найпоширенішому чергуванні у-в.

В українській мові працюють завжди. Такую маємо унікальну специфіку. Але нам дуже нашкодила в цьому сенсі довготривала русифікація, через яку люди тепер не знають, що українською мовою розмовляли загалом зовсім інакше, ніж російською: інша фонетика, інше словотворення, інший тезаурус.

Фонетика зазвичай має пріоритет, бо стосується безпосередньо мовленнєвого апарату, фізіології. Навіть такі речі, як «дж» та «дз» - це архаїзм, але в нашій мові він зберігається через дуже вдале звуконаслідування і тому, що він не протирічить вимогам правила милозвучності. Якби слова на позначення бджоли, джмеля, дзвоника тощо не були такими вдалими фонетичними відповідниками свого реального прообразу, то цих слів давно би не було - порівняйте з назвами відповідників у інших слов’янських мовах. Порівняйте навіть з фонетичними змінами в деяких регіональних діалектах: замість «бджола» кажуть «пчола», хоча таке спрощення проти правила милозвучності.

Турка не звучить спотвореним турком для справжнього українця, перепрошую, який з дитинства знає слова «тур», «тура», «Турка». Це слово не на позначення чогось турецького, а на позначення форми предмету.

Прикро, що люди вже геть забули мову…

[maksymus]

Ви посилаєтеся на своє «вухо», це нормально. Але треба враховувати, що в інших теж є власне чуття мови. І в цій гілці принаймні троє учасників чудово почули, що з туркою щось негаразд.

Традиційне посилання на поганий вплив російської спростовуєтсья дуже просто. Вище в цій темі, окрім вашого зауваження, джезву як щось чуже для себе, як чужий західний вплив, відмітив тільки російськомовний учасник з Москви.

Приклад бджоли, де новий звук [дж] замінив історичне сполучення бьч- свідчить проти вашої теорії про немилозвучність. Навпаки, це пречудове свідчення того, що на початку слова в сучасній українській дж звучить цілком природно: джерело, джбан, джура.

Виведення турки від тури це цікаве припущення, але навряд чи вірне, бо назва з’явилася не для каструльки з ручкою окремо, незалежно від призначення, а саме для заварювання кави по-турецьки, по-східному.

[euthanasepam]

Ще раз наголошую, що зі словом «турка» все гаразд, якщо добре знаєш українську мову. Я її дуже добре знаю, не перебільшую. Але бачу, що трохи помилився спільнотою.