Ті, що уникають активних дієприкметників

[irengloria]

Час від часу натрапляю на суперечки щодо вживання активних дієприкметників. В найрадикальніших випадках стверджується, що їх взагалі не існує

Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові не існують

в трохи поміркованіших порадах йдеться про те, що

Українській мові невластиві дієприкметники із суфіксами "-уч"/"-юч", "-ач"/"-яч", тому

Comments

[raw_stick]

Та звісно, що існують, просто їх вживання вужче порівняно, скажімо, з російською чи англійською. Не варто ні безпідставно викорінювати, ні безпідставно розширювати їх вживання.

[dalekiy_obriy]

а обґрунтування «незамінності» можна?
а то можна сказати, що у технічних і наукових текстах англійська мова незамінна і уникати її... :)

[dalekiy_obriy]

непереконливо, замість «регенеруючий» є низка термінів, які не є активними дієприкметниками і дуже ефективні: відно́влювальний, реґенерува́льний; реґенераці́йний

[maksymus]

Перш за все, дієприкметники існують і вживаються згідно з нормами української мови (УП, §84); активні теперішнього часу на -чий, активні минулого часу на -лий (реліктові форми на -вший іноді виступають як ненормативні), пасивні на -ний та на -тий. І друге твердження, теж безсумнівне, що дієприкметники з’явилися в українській мові під впливом власної книжної традиції та/або чужих мов з розвинутою системою часових дієприкметників (вільно цитую Шевельова «Нарис сучасної української мови», Мюнхен, 1951, С. 323).

Боротьба з дієприкметниками породжена загальною боротьбою тих, хто брав участь в нормалізації української, з книжними, «непростонародними» елементами. Спершу вона велася з позицій народницької традиції, потім зі своїх міркувань підхоплену за радянських часів. (П. Житецький: «Щодо активний дієприкметників, то їх зовсім нема в народній мові». О. Курило повторює: «Українська мова не знає активних дієприкметників на -чий, -(вший), ані пасивних на -мий у тому творенні та в тій функції, як їх уживає сучасна українська літературна мова

[tymofiy]

Дякую!

[dalekiy_obriy]

Вживання прикметників з суфіксами «-льн-» та «-івн» має перевагу над активними дієприкметниками:

Прикметники, що вказують на призначення виконувати дію чи здатність/властивість виконувати дію (активну здатність) згідно з настановами вже згаданих репресивних бюлетенів зазнали подвійного тиску. З одного боку, їх інтенсивно заміняли активними дієприкметниками, через що, попри вже добре відому тенденцію не вживати активні дієприкметники у невластивій їм функції, тексти, зокрема рекламні, ще й досі рясніють перлами на взірець «охолоджуючий напій» (замість охолоджувальний), «керуючий пристрій» (замість керівний), «фіксуючий засіб» (замість фіксувальний) тощо. З іншого боку, з мови примусово вилучено віддієслівні прикметники із суфіксом -івн-. «Вижили» (принаймні у словниках) лише кілька: рятівний, панівний, руйнівний, гальмівний, будівний, чарівний, фільтрівний, засівний, гартівний, нищівний

[maksymus]

У науковій мові не має переваги, це бажання авторів-пуристів (це ж та сама Кочерга, яка уклала словник з хемією та под. кумедностями!) Уже сама цитованої роботи назва вказує на те, що автори своєрідно розуміють мову - «процесові прикметники» (і що б це мало означати?). Згадка про репресивні бюлетені впроваджує політичну складову в обговорення функціональності дієприкметників у сучасній літературній мові, тому дальша оцінка не варта уваги.

[drundia]

Активні дієприкметники непотрібні народній розмовній мові. Але конструкції-замінники перевантажують структуру речення вставними реченнями, чим ускладнюють сприйняття, що не дуже добре для наукових (і подібних) текстів.

[igor_karaeff]

Про конструкції-замінники зрозуміло.

Але чому, власне, "не потрібні народній розмовній мові"? Невже сучасний "народний мовець" не вживає "блукаючий нерв" чи "крокуючий екскаватор"? Можливо, польтавський селянин середини 19-го сторіччя таки і не вживав, але зараз це - цільком нормальні розмовні слова (враховуючи підвищення загального рівня освіти та поширеність техніки).

[drundia]

У «блукаючий нерв» чи «крокуючий екскаватор» дієприкметників нема. Це прості прикметники, які позначають певну ознаку об’єкта.

[igor_karaeff]

Власне, ці слова - то цитата з репліки maksymus кількома рядками вище.
Але справді, чому ви вважаєте, що в "народній розмовній" мові активні дієприкметники не потрібні?

[bulbaszkaero]

З превеликим інтересом перечитала цю палку дискусію, оскільки для мене як для людини, яка активно користується словом як інструментом (я журналістка) проблема активних дієприкметників надзвичайно актуальна, бо "табу", яке наклали філологи на цю зручну конструкцію з одного боку ускладнює роботу, оскільки часом доводиться звихати мізки, щоб її обминути, і в результаті або виходять громіздкі нечитабельні замінники-"протези", або доводиться формулювати речення якось інакше, щоб тільки обійти дієприкметник. Це ж нонсенс! Українська мова через архаїчні забобони в багатьох випадках виявляється менш функціональною ніж російська або англійська, і придатною лише для художніх творів, але аж ніяк не для сучасних, динамічних текстів, насичених дієсловами і активними дієприметниками

[beilendekunst]

Українська надзвичайно зручна для словотворення, а запозичають тому, що мало людей тепер володіють мовою на високому рівні. Не слід забувати, що російська для словотвору користалася словенським апаратом, себто українською книжною мовою.

[bulbaszkaero]

Тоді пропоную в цій спільноті почати складати словник українських слів на противагу англійським нововведенням, бо сьогодні вже неможливо читати журнали без допомоги англо-українського словника. Мені в цьому дуже подобається приклад польської мови - примудряються перекладати все, включно з комп"ютерними термінами:)
Як безболісно позбутися таких слів, як хендмейд, фітнес, шейпінг, мейк-ап, стайлінг, шопінг, гламур, менеджер, коуч тощо? Ваші версії?

[beilendekunst]

В цій спільноті безболісно не вийде, бо maksymus ненавидить пуристів. Всі наведені вами слова - це підбогемний сленг візажистів, масажистів і феншуїстів. Знищити їх не можна, як не можна знищити кугутів, рагулів і жлобів.