Час від часу натрапляю на суперечки щодо вживання активних дієприкметників. В найрадикальніших випадках
стверджується, що їх взагалі не існує
Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові не існують
в трохи поміркованіших
порадах йдеться про те, що
Українській мові невластиві дієприкметники із суфіксами "-уч"/"-юч", "-ач"/"-яч", тому
(
Read more... )
Reply
Але чому, власне, "не потрібні народній розмовній мові"? Невже сучасний "народний мовець" не вживає "блукаючий нерв" чи "крокуючий екскаватор"? Можливо, польтавський селянин середини 19-го сторіччя таки і не вживав, але зараз це - цільком нормальні розмовні слова (враховуючи підвищення загального рівня освіти та поширеність техніки).
Reply
Reply
Але справді, чому ви вважаєте, що в "народній розмовній" мові активні дієприкметники не потрібні?
Reply
Reply
Reply
Reply
А якщо "рідковживаність" прийняти як серйозний аргумент - то можна багато чого позбутися, еге ж! Пропоную почати прямо з букви "Ґ" :-)
Reply
> уживатися частіше?
Не означає. Але не вживаються.
> А якщо "рідковживаність" прийняти як серйозний аргумент - то можна багато чого позбутися, еге ж!
> Пропоную почати прямо з букви "Ґ" :-)
Так її й так багато хто зовсім не вживає. Пропонуєте повернутися до диграфа «кг»?
Reply
Тож поки хтось "плекає мову", інші опановують мови більш прогресивні і успішно ними користуються. Природній відбір, так би мовити:)
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment