Ті, що уникають активних дієприкметників
Час від часу натрапляю на суперечки щодо вживання активних дієприкметників. В найрадикальніших випадках стверджується, що їх взагалі не існує
Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові не існують
в трохи поміркованіших порадах йдеться про те, що
Українській мові невластиві дієприкметники із суфіксами "-уч"/"-юч", "-ач"/"-яч", тому ( Read more... )
Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові не існують
в трохи поміркованіших порадах йдеться про те, що
Українській мові невластиві дієприкметники із суфіксами "-уч"/"-юч", "-ач"/"-яч", тому ( Read more... )
Прикметники, що вказують на призначення виконувати дію чи здатність/властивість виконувати дію (активну здатність) згідно з настановами вже згаданих репресивних бюлетенів зазнали подвійного тиску. З одного боку, їх інтенсивно заміняли активними дієприкметниками, через що, попри вже добре відому тенденцію не вживати активні дієприкметники у невластивій їм функції, тексти, зокрема рекламні, ще й досі рясніють перлами на взірець «охолоджуючий напій» (замість охолоджувальний), «керуючий пристрій» (замість керівний), «фіксуючий засіб» (замість фіксувальний) тощо. З іншого боку, з мови примусово вилучено віддієслівні прикметники із суфіксом -івн-. «Вижили» (принаймні у словниках) лише кілька: рятівний, панівний, руйнівний, гальмівний, будівний, чарівний, фільтрівний, засівний, гартівний, нищівний.
На сьогодні вже майже зовсім втрачено відчуття семантичної відмінности між спільнокореневими прикметниками, що означають призначення до певної функції/дії (рятувальний човен, фільтрувальний пристрій, гартувальний розчин, коксувальна піч) та здатність/властивість виконувати дію (рятівна соломинка, фільтрівний ґрунт, йонізівне проміння, гартівне середовище). Прикметники, що вказують на призначення до дії, переважно творяться додаванням до дієслівної основи суфікса -льн- (чита-льн-ий, роздава-льн-ий, фільтрува-льн-ий, гостри-льн-ий, дої-льн-ий), а прикметники, що означають здатність предмета виконувати дію - передусім додаванням суфікса -н- до найпродуктивнішої в науковії мові дієслівної твірної основи із суфіксом -ува- (гарт-ува-ти - гарт-івн-ий, руйн-ува-ти - руйн-івн-ий. У цих дієсловах -ів- - це трансформ суфікса основи -ува-, коли до нього приєднують суфікс -н-, пор. також пан-ува-ти - пан-ів+н(ий), кер-ува-ти - кер-ів+н(ий) (від суфікса -ува- відтинаємо кінцевий голосний а, а звук у чергуємо з і: гарт-ув(а)-ти - гартівний).
ПРОЦЕСОВІ ПРИКМЕТНИКИ В НАУКОВІЙ МОВІ, Ольга Кочерга, Володимир Пілецький
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
черевичний (ступневий) екскаватор; піший (пішохідний) екскаватор
блукливий (блудний) нерв
…
Докладніше розкрито тут
Reply
Reply
Як бачимо «не властиво українській мові» контраргументується «широко вживається останні 70 років», тому засади, від яких відштовхується людина визначаються більш на емоційному рівні (читай, чи віддає людина перевагу тренду мови останніх 70 років чи ні), давайте (оскільки саме ви почали гілку) почнемо з головного: вас влаштовують активні дієприкметники в українській мові? ;)
Reply
Що ще треба сказати? З якихось власних міркувань ви вигадуєте щось нове на заміну чомусь усталеному. Це означає, що ви вдаєтеся до мовного експерименту з невідомим результатом.
>Як бачимо «не властиво українській мові» контраргументується «широко вживається останні 70 років»,
Не так. Не властиво простонародній мові контрарґументується тим, що властиво книжній мові останню добру 1000 років.
Reply
Виникає закономірне питання - навіщо вигадувати щось, коли є чудовий інструмент, інтуїтивно зрозумілий, поширений?
Reply
> інтуїтивно зрозумілий
Додайте в правопис і шкільну програму ще кілька продуктивних суфіксів - і вони теж будуть «інтуїтивно» зрозумілими.
Reply
Reply
Reply
Reply
Власне тема структура цієї бесіди (і це не перша така гілка, і ще буде таких):
- «чому не варто вживати акт. дієприкметників?»
- «тому що не властиво мові!»
- «а як тоді перекладати „-уючий“?»
- «а ось так!»
- «це незрозуміле/новотвір/чудернацьке/з наголосом!»
Але ж зазирніть, будь ласка, в допогромні словники 30х років - там ці всі форми вживалися, якщо такої форми немає в рос. то це не означає що треба її цуратися українській, це ж таки різні мови.
Власне якщо вухові не муляють активні дієприкметники і питомо українські суфікси і терміни є неприйнятними, навіщо піднімати такі питання? Одна справа, коли людина відчуває чужість акт. дієприкметника і шукає альтернативу, друга коли піднімається питання, але думка вже сформована наперед і відповіді сприймаються в багнети :(
Бо якщо відкидати суфікси -альн-, -івн-… і не користуватися наголосами наперед, то задаючи питання, як інакше перекладати акт. дієприкметники, ви вже самі знаєте відповідь: «ніяк». Тобто питання ставилося риторичне? Сподіваюсь, що це не так.
P.S. я б не намагався калькувати рос. вираз, а сказав б українською «заведена традиція» :)
Reply
Хіба вони допогромні? Наприклад, як можна довіряти мовознавцям, які виростали в державі, де діяв Емський указ? Невже ви певні, що укладачі словників у 20-х не мали ніяких політичних мотивів (наприклад, були вільними від спокуси запустити "правильне" слово, скажімо, робітня замість існуючого ательє)? І зрештою, якщо вже шукаєте "питомо українські" форми, то відкиньте не тільки останні 70 років, а й роки російської імперії, польського панування, зрештою, візантійський вплив. Чому зупиняєтесь на півдорозі?
І ще, мова розвивається, тож слід враховувати, що словники 20-х не тільки допогромні, а ще й певною мірою допотопні. Повертати мову до стану, в якому вона була сторіччя тому, це означає робити її неконкурентноздатною.
Власне, якщо вухові не муляють активні дієприкметники, а редактор вперто намагається замінити їх якимись чудернацькими новотворами, стверджуючи, що активних дієприкметників взагалі не існує, то зрозуміло, навіщо піднімати такі питання: виникає потреба захистити нормальний слововжиток. Зрештою, є турбота про мову: очуднення мови шляхом вигадування якихось незрозумілих термінів замість вже існуючих (не заведених :)) завдає мові більшої шкоди, ніж добре адаптовані запозичення. Коли читач натрапить на розуміючу соціологію, цей термін не викличе плутанини. Звісно, замість нього можна вигадати якийсь "питомий" новотвір, однак він буде не зрозумілий нікому, крім автора, тож заплутає читача.
Для прикладу, harnack зловживає такими експериментами, і при цьому мабуть, вважає, що повертає мову до питомого стану. Це крайній приклад, але він унаочнює вади довільного виправлення з ідеологічних міркувань.
А потік перекладних джерел все ширшатиме, розширюючи вживання активних дієприкметників, на кшталт блукаючого форварда чи плаваючих цін.
Reply
Leave a comment