Щось зламалося в старому мобільному телефоні...Може просто вичерпався запас міцності? Мабуть просто забагато слів, сказаних і написаних протягом цих років... надто багато почуттів та емоцій, матюків і слів кохання, надто багато правди і трохи брехні. Може йому просто раптом стало гидко від усього цього ( Read more... )

Коли вони кохалися завжди йшов дощ... хоча можливо то просто була осінь і дощі падали надто часто... вікна завжди були прочиненими, тому інколи разом з холодним вітром досередини потрапляли краплі дощу... на постелі був теплий вовняний ліжник, що приємно лоскотав шкіру і надовго затримував тепло їхніх тіл. А коли таки ставало холодно він ( Read more... )

Осінь окрім пожовклого листя, затяжних дощів і перших заморозків, завжди має в собі ще день чи два проведених у селі, подалі від інтернету, мобільного зв’язку та інших комунікацій. Пора збирання врожаїв ( Read more... )

Колись ще у школі до нашого класу разом із класним керівником зайшла психолог і попросила залишитися після уроків на коротке тестування (завжди була дуже ввічлива і ставилася до нас, підлітків, як до рівних). Одним із завдань було зобразити лінію часу протягом свого життя, так як ми її собі уявляєм. Пам"ятаю як зараз, тоді у мене лінія починалася ( Read more... )

Втома здається накопилася в кожній клітині тіла. Це не та втома яку відчуваєш після після ранкової пробіжки; після довгого переходу в горах чи дня проведеного за колонням полін під час твоїх нечастих візитів ло бабці. Це навіть не втома яка буває від проведеної перед монітором ночі за написанням "несподіваного" місячного звіту. Тому що її не ( Read more... )

Однією із найулюбленіших моїх вулиць у Станіславові є вулиця Франка. Маю таку вже звичку приходити туди на початку вересня.Мені подобається осінь, і тут у мене призначено пеше побачення із нею. Чому тут? Просто найперше починає опадати листя каштанів, а їх тут повно ( Read more... )

Колись я про все це напишу...про розкидані на околиці міста лікарняні корпуси,про сусідство божевільних і смертельно хворих... про те, як твоє життя може перевернути товста нафарбована медсестра, що повертається із лабораторії з порожнім відром для сміття та результатами аналізів... про втомлені і трохи розгублені очі лікаря... про останні промені ( Read more... )

Ранкові потяги... Вони просто виникають із туману, назустріч маленькому напівпорожньому вокзалу, де вдовж третьої колії зібралася купка сонних людей. Хтось когось зустрічає, чи може планує за декілька хвилин зникнути звідси разом із потягом у напрямку Чернівців.Їхні погляди пковзають від вокзального годинника і рухають вздовж колії (моя бабця і ( Read more... )

Мене завжди приваблювали суперечності: в архітектурі, мистецтві, пейзажах, рельєфі і навіть у людях... Завжди подобалось натрапляти на щось геть неочікуване за даних обставин. Щось таке що руйнує звичні уявлення і невідомо ким "даровані" стереотипи. Просто докази того, що не все так просто, як видається, що є не тільки логічні послідовності, що ми ( Read more... )

Я люблю своє місто, люблю за тихі нічні вулиці, невеличкі парки та сквери, літні кафе і старезні будинки. Приємно серпневим вечором просто поблукати містом, коли спека вже спала, а сутінки ховають обличчя перехожих. Вимкнути мобільний, вдати що ти тут нікого не знаєш і просто йти цими вулицями, ховаючись у вечірній тіні дерев і оминаючи світло ( Read more... )