(no subject)
Однією із найулюбленіших моїх вулиць у Станіславові є вулиця Франка. Маю таку вже звичку приходити туди на початку вересня.Мені подобається осінь, і тут у мене призначено пеше побачення із нею. Чому тут? Просто найперше починає опадати листя каштанів, а їх тут повно.
Просто йти і радіти цьому шарудінню листя під ногами, натрапити на збитий дітлахами із сусідньої школи каштанового "їжака" (пам"ятаю у дитинстві ми робили із них такі собі м"ячики). Зайти у "Пан Арт" і випити кави з коньяком, подивитися на нові картини, які "перекочували" сюди на деякий час із сусідньої галереї. Мабуть ці картини, це єдине що й досі змушує тут бувати... особливо та із довжелезним осіннім коридором-алеєю, що тягнеться кудись вглиб полотна і здається немає закінчення.
Просто йти і радіти цьому шарудінню листя під ногами, натрапити на збитий дітлахами із сусідньої школи каштанового "їжака" (пам"ятаю у дитинстві ми робили із них такі собі м"ячики). Зайти у "Пан Арт" і випити кави з коньяком, подивитися на нові картини, які "перекочували" сюди на деякий час із сусідньої галереї. Мабуть ці картини, це єдине що й досі змушує тут бувати... особливо та із довжелезним осіннім коридором-алеєю, що тягнеться кудись вглиб полотна і здається немає закінчення.