Старі друзі... Ні, мабуть таки люди які були твоїми друзями багато років тому... Вони раптом повертаються, телефонують... Івано-Франківськ, Київ, Харків, США, Португалія... така собі "дружня географія". Інколи ти отримуєш від них листівки чи смс, листи електронною поштою, якісь бандеролі, чи просто "привіти" із десятих рук ( Read more... )

В дитинстві я ніколи не розумів, що люди мають на увазі кажучи про безсоння. Втомлений від нових вражень і відкриттів, практично одразу засинав, як тільки матері вдавалося вкласти мене у ліжко. Ніч тоді була такою собі перервою між днем нинішнім і завтрашнім, перервою короткою, бо здавалося що варто лише заплющити очі, і ось... Вже доводиться ( Read more... )

Це відчуття з'являється в мене завжди, достатньо тільки прочинити двері і ввійти в середину. Так ніби потрапляєш у світ в якому не діють звичні для тебе правила, де від тебе вже практично нічого не залежить, і залишається тільки сподіватися, що ці люди у білих халатах перебувають тут не просто так, що за їхньою метушнею ховається робота якогось ( Read more... )

Щодня до нашого мозку потрапляє безліч інформації... безліч інформації і всього п"ять каналів її надходження: ми бачимо, чуємо, торкаємось, смакуємо, відчуваємо запахи ( Read more... )

От як воно буває, вчора ти сам тинявся закепелками власної пам"яті у пошуках біс зна чого, а вже сьогодні минуле "особисто" вирішило постукати, чи то пак зателефонувати тобі. П"ять років минуло, все-таки немалий термін, тим паче, що й знайомство наше було доволі таки дивним і короткотерміновим. Принаймі для мене воно зовсім не скидалося на таке ( Read more... )

Ці записи будуть свого роду продовженням іншого щоденника, який вівся десь із 2004 року, записи якого розкидані десь у вигляді електронних документів, записів у різних книжках і нотатниках, просто на якихось клаптиках паперу, відправлених і невідправлених SMS, історії інтернет пейджерів і ще на багатьох-багатьох носіях, які здавалося мали б мати ( Read more... )