Два роки назад я охала і ахала, пишучи про "тихий захід прекрасного", маючи на увазі, що з мексиканським текстилем "всьо пропало". Але після занурення у ситуацію із українським традиційним текстилем, а також після подальшого занурення у мексиканську тему, я можу сказати, що дай Бог нам такий захід, як у них ( Read more... )

У це місце я закохалася щиро ще з минулого разу ( Величний Океан) і переді мною навіть питання не стояло, їхати сюди чи ні. Чи даремно я висипала пригоршні монет у ці води, чи даремно пов'язала на скелі свою мандрівну бандану? Звісно, я мала повернутися до того місця, яке дало мені стільки теплих спогадів.


( Read more... )

Я взагалі-то їхала до Оахаки заради алєбріхес: яскраво пофарбованих химерок дерева. Минулого разу я собі не купила їх напам'ять, і дуже-дуже пошкодувала. Тож цього разу треба було виправити ситуацію.


( Read more... )

Я відкрила для себе їжу на ринках ( Read more... )

Писалося для "Світ під кутом". На жаль, той номер журналу так і не вийшов. Чудовий і незвичний проект призупинився.

Цей будинок я впізнала одразу: як і описано в листі, білий із синіми порталами та червоними дверима. Хоч власниця будинку, антрополог Тамара, і не уродженка цих місць, але з легкістю перейняла традицію кольорового бачення світу: ( Read more... )

( Read more... )

    Ми чекали на автобус до Теотітлана, здавалося, цілу вічність. Вже у кафетерію поблизу прийшли люди, зробили замовлення, дочекалися, поки зготується якась м'ясна страва, приправлена молє, поїли... а ми все сиділи і сиділи під палючим сонцем у поселенні ел Туле, де знаходиться найбільше в світі дерево. Усі "колєктіво" - "колективні таксі" - їхали ( Read more... )

( Read more... )

Нє, ну викладати необроблені фотки - це просто капєц який. А потім я їх оброблю і не зможу вдруге вам уже показати, бо ви вже їх бачили? еге?

( Read more... )