Оахакські химери
Я взагалі-то їхала до Оахаки заради алєбріхес: яскраво пофарбованих химерок дерева. Минулого разу я собі не купила їх напам'ять, і дуже-дуже пошкодувала. Тож цього разу треба було виправити ситуацію.
Мені цікавий не сам продукт, як все, що з ним пов'язано.
Видається, наче алєбріхес мають бозна-яку історію, так органічно і "в традиції" вони виглядають. Насправді ж вигадали їх у 30их роках, а поширення вони набули, певне, аж у 80их. Химер вигадав дехто Педро Лінарес, який, поки хворів, почав марити... а тих примар потім виліпив з пап'є-маше. Педро ЛІнарес не мав ніякого стсоунку до Оахаки, він анродивс і жив у Мехіко-сіті. Але химери ЛІнареса скоро здобули популярність у Мехіко, і він навіть вивіз їх на виставку в США, де були й інші мексиканські представники, зокрема зі штату Оахака. А у цьому штаті вже тисячі років була традиція розфарбовування дерев'яних виробів: іграшок і масок. Тому химери дуже органічно прижилися на оахакському ґрунті. На цій виставці був Мігель ХІменес з Арросоли, який потім, перепробувавши купу сортів дерева, з'ясував, що ідеальним для алєбріхес буде "копаль":
Не знаю, як по нашому "копаль",але вигляда він так:
І цей Хіменес, до речі, дуже довго був непомічений. Тільки в кінці 50-их якийсь американець виявив талант Хіменеса і розкрутив його. Наскільки я розумію, більшість нинішніх форм алєбріхес - це витвір фантазії цього дона Мігеля, який інші просто копіюють. Хоча місцеві майстри кажуть, що у них ідеї унікальні і вони ні з ким ними не діляться. Навіть дозвіл на фотографування я здобула не одразу і не в першій майстерні.
Чесно кажучи, я не знала, що попаду в історичне село. Я просто глянула на карту, на села, де роблять алєбріхес... І вибрала те, до якого було найближче. Сіла на колєктіво і без проблем доїхала до "тієї самої" Аррасоли, з якої все почалося.
Про алєбріхес розповідала ще Тамара, коли ми жили у неї в Оахаці. Вона казала, що надто багато людей роблять іграшки, їх нема куди збувати. Зараз алєбріхес виробляє понад 200 сімей у як мінімум трьох "спеціалізованих" селах. У тій же Аррасолі, як сказав один майстер, 80% людей задіяні у виготовлені фігурок. Цей же майстер не пам'ятає історію алєбріхес, каже, що навчився від своєї сім'ї.
Самі фігури вирізають за допомогою доволі примітивних інструментів. Оцей дядько використовує лише мачете і ніж:
Далі фігурки зашкурюють і ґрунтують:
А далі вже розписують:
Алєбріхес за якістю бувають різними. ТІ, що мені доступні по грошах, зазвичай досить примітивні за розписом. Однак є справжні шедеври, дуже тонкої роботи (їх мені фоткати не дали). Ціни на алєбріхес - від 40 песо до 22 тисяч...а може і вище.
.
.
.
Мені цікавий не сам продукт, як все, що з ним пов'язано.
Видається, наче алєбріхес мають бозна-яку історію, так органічно і "в традиції" вони виглядають. Насправді ж вигадали їх у 30их роках, а поширення вони набули, певне, аж у 80их. Химер вигадав дехто Педро Лінарес, який, поки хворів, почав марити... а тих примар потім виліпив з пап'є-маше. Педро ЛІнарес не мав ніякого стсоунку до Оахаки, він анродивс і жив у Мехіко-сіті. Але химери ЛІнареса скоро здобули популярність у Мехіко, і він навіть вивіз їх на виставку в США, де були й інші мексиканські представники, зокрема зі штату Оахака. А у цьому штаті вже тисячі років була традиція розфарбовування дерев'яних виробів: іграшок і масок. Тому химери дуже органічно прижилися на оахакському ґрунті. На цій виставці був Мігель ХІменес з Арросоли, який потім, перепробувавши купу сортів дерева, з'ясував, що ідеальним для алєбріхес буде "копаль":
Не знаю, як по нашому "копаль",але вигляда він так:
І цей Хіменес, до речі, дуже довго був непомічений. Тільки в кінці 50-их якийсь американець виявив талант Хіменеса і розкрутив його. Наскільки я розумію, більшість нинішніх форм алєбріхес - це витвір фантазії цього дона Мігеля, який інші просто копіюють. Хоча місцеві майстри кажуть, що у них ідеї унікальні і вони ні з ким ними не діляться. Навіть дозвіл на фотографування я здобула не одразу і не в першій майстерні.
Чесно кажучи, я не знала, що попаду в історичне село. Я просто глянула на карту, на села, де роблять алєбріхес... І вибрала те, до якого було найближче. Сіла на колєктіво і без проблем доїхала до "тієї самої" Аррасоли, з якої все почалося.
Про алєбріхес розповідала ще Тамара, коли ми жили у неї в Оахаці. Вона казала, що надто багато людей роблять іграшки, їх нема куди збувати. Зараз алєбріхес виробляє понад 200 сімей у як мінімум трьох "спеціалізованих" селах. У тій же Аррасолі, як сказав один майстер, 80% людей задіяні у виготовлені фігурок. Цей же майстер не пам'ятає історію алєбріхес, каже, що навчився від своєї сім'ї.
Самі фігури вирізають за допомогою доволі примітивних інструментів. Оцей дядько використовує лише мачете і ніж:
Далі фігурки зашкурюють і ґрунтують:
А далі вже розписують:
Алєбріхес за якістю бувають різними. ТІ, що мені доступні по грошах, зазвичай досить примітивні за розписом. Однак є справжні шедеври, дуже тонкої роботи (їх мені фоткати не дали). Ціни на алєбріхес - від 40 песо до 22 тисяч...а може і вище.
.
.
.