Два роки назад я охала і ахала, пишучи про "
тихий захід прекрасного", маючи на увазі, що з мексиканським текстилем "всьо пропало". Але після занурення у ситуацію із українським традиційним текстилем, а також після подальшого занурення у мексиканську тему, я можу сказати, що дай Бог нам такий захід, як у них!
Отже, сьогодні я пішла у "Центр текстилю світу майя" (Centro de Textiles del Mundo Maya),який знаходиться у місті Сан Крістобаль, штат Чіапас. Цей центр був відбудований на гроші крупного мексиканського банку (!), за підтримки місцевої влади штату Чіапас та Інституту антопології і історії. По суті, під центр відреставрували та адаптували під музей церковні приміщення 16 століття. Цей банк не лише профінансував музей,створення експозиції,реставрацію та консервацію зразків, а й вкладає гроші у те, аби індіанці ткали і відроджували мистецтво. Без дотацій ткацтво вимирає, а так індіанкам вигідно і навіть престижно заморочуватися з тканням. Коротше, гроші ідуть не лише у бездушне, а й в людей.
На першому поверсі - історичний музей. На другому - власне, центр текстилю майя.
Сам історичний музей, після Мексиканського музею історії та антропології, не дуже й чіпає. Але там представлені зразки текстилю з 7 сторіччя н.е., при тому толково так представлені, з підсвіткою - аби видно було переплетення.
Щодо цього зразку (вгорі) було написано про антропоморфну фігуру. Але я її так і не роздивилася.
Ці зразки було знайдено у місці із дуже сухим кліматом,тому вони долежали аж до 1997 року, коли їх знайшли.
Мені дуже сподобалися інформаційні дошки по одягу 6-9 ст н.е. Намальовані чоловіки і жінки, різні види одягу на них, назва і поруч джерело - тобто звідки вчені взяли, що люди в цей період носили саме такий одяг.
Вибачте за якість, було дуже темно.. Але ідея класна.
Після історичного залу піднімаємося у зал текстилю майя.Окремо представлені штат Чіапас та Оахака.
Традиційною сировиною у доіспанський період для майя була бавовна і волокна агави. І тільки у 16 ст вони від європейців дізналися про те, що нитки можна робити з вовни! От же ж не шукають простих шляхів)) І колесо не вигадували, і з рослинними волокнами морочилися... Ті ж європейці принесли на ці землі ножний ткацький станок.
просто покривала:
яскравенько (вишивка поверх ткацтва):
ткацтво:
це взагалі.... ряснюсіньке.Так і не розібрала, виткано чи вишито...
традиційний одяг із дотканим верхом.
Прядуть по-старінкє і досі.
.
Жінка за традиційним верстатом:
З іншого боку цієї картини, ВНЄЗАПНО....
Я голову собі скрутила, намагаючись зрозуміти, як на одному тонкому полотні можна виткати двосторонню картину! І не "виворітку",а абсолютно інакшу.
Але це реально одна шматина полотна з двома різними малюнками з одного і іншого боку. Оце товщина, тупо в одну нитку:
Це вже пішов оахакський текстиль. Він відрізняється стриманішими кольорами і любов'ю до того, аби певним мотивом (здебільшого рослинно-пташиним) заповнити полотнище:
Або покрупніше (це вже вишивка пішла):
Які тут пташунічки.... :)))
А тепер найнезбагненніше у індіанських мотивах... Ніколи не повірите... ДВОХГОЛОВА КУРКА!
Або на німецький манер - квадратіш...
Цей же мотив - біллю (треба придивитися)
Хоча гугл мені сказав, що це орел. Цей куркоорел означає духовну силу та відвагу, і дивиться одночасно і вперед, і назад. Отаке-то. Я розумію, що все серйозно, і що з такого ржати не можна. Але все одно мімімімі)