-
Спешка
Почему мы так много живем в спешке?
Потому что в спешке нет времени, подумать, обдумать, осознать, прочувствовать. А чувствовать страшно.
-
недружня програма
Зима. Кінець року. Здається, ідеальний час для депресії і переосмислення своїх поглядів. Останні місяці видалися для мене важкими, на поверхню вилізли старі рани, страхи, суперечності, «програми». Я стала багато сумувати, спустошувати себе, провокувати себе на драматичний погляд на життя. Зрозуміла, що біля мене нема людей. Зрозуміла, що мені це не ( Read more... ) -
ЧКПНФ
Чернігів. Кухня. Північ. Тобто ніч. Після фільму.
Безперечно фільм навіяв змінений дивний стан, але він же і якось підбив підсумки перебування в місті останніми днями.
Ви можете тішитися тому, як гарно, тому, скільки снігу, скільки гарних місць, гарних закладів, гарних людей...
АЛЕ
... витягнути хоча б одну людину кудись неймовірно складно.
( Read more... ) -
...
щось все частіше помічаю за собою, що живу, як фальшивка, живу "для когось", і "це" нікому не потрібно. лінність розуму часом вражає масштабами. мда. -
магічне з'єднання душ....)
А знаєте, я нещодавно помітила, що так багато людей надихає, захоплює!..) Це так неймовірно, коли відчуваєш людину, якусь таку її магію, яка проникла в твою душу, коли відчуваєш, що ваші енергії співдотикаються! Це так чарівно, коли відчуваєш легкий стан ейфорії, своєрідну закоханість в кожну прекрасну людину, яка чимось заворожує...) -
картина маслом
Я раптом зрозуміла, чому так все складно, чому не пускаю людей. Ще в дитинстві близькі люди кидали мене, від чого з'явилося відчуття, що ніхто насправді не любить мене, що всі вороги. Тоді я ще не знала, що все не так просто, що життя складне. Тепер підсвідома травма трохи вийшла на поверхню. Якщо я насмілюся впускати людей, то і маю взяти ( Read more... ) -
сон vs я
Блін. Так хочеться вже кудись їхати, а тіло так прагне сну, що капець. Я його несу своїм духом, а воно таке ліниве, що аж болить і хоче впасти. Все зі сном ніяк не влагодиться. Вічно він хоче забрати добру половину мого життя xD Нічого. Будемо щось думати. Привал, так привал. А попереду все одно дорога! )) -
...
Настав час учергове збирати каміння. Я помітила таку свою тенденцію у прагненні досаморозвитку: як тільки я починаю наближатися до якихось відкриттів, які звільнять дорогу, прояснять суть якихось речей, я лякаюся не на жарт і починаю впадати в сум, часами навіть апатію і депресивні настрої. І я от подумала. Це ж наскільки ми звикли жити з ( Read more... ) -
підсумки 2015
Я вже давно хотіла підсумувати якісь зміни у своєму сприйнятті, але все якось ніяк. І от уже рік закінчився і виходить, що це будуть не просто підсумки нещодавніх змін, а підсумки року ( Read more... ) -
між "..."
Не знаю, чи надовго в мене цей новий період невизначеності. Не хочеться повторювати старих помилок, якщо почати діяти, але і продумувати все - моя велика помилка минулого. Я просто маю все відпустити. Нехай мене знайде те, чому бути. Нехай. Як воно складно дійсно повірити в це «нехай». Як складно переконати, чи те, що в голові, чи майбутнє, ( Read more... )