Jun 12, 2016 08:44
Блін. Так хочеться вже кудись їхати, а тіло так прагне сну, що капець. Я його несу своїм духом, а воно таке ліниве, що аж болить і хоче впасти. Все зі сном ніяк не влагодиться. Вічно він хоче забрати добру половину мого життя xD Нічого. Будемо щось думати. Привал, так привал. А попереду все одно дорога! ))
невизначеність,
я,
мандрівка,
безсонне щастя