Настав час учергове збирати каміння. Я помітила таку свою тенденцію у прагненні досаморозвитку: як тільки я починаю наближатися до якихось відкриттів, які звільнять дорогу, прояснять суть якихось речей, я лякаюся не на жарт і починаю впадати в сум, часами навіть апатію і депресивні настрої. І я от подумала. Це ж наскільки ми звикли жити з ( Read more... )

( Read more... )

Мій милий друг, якого я не можу вже так довго побачити. Мій милий друг, якого я не можу обійняти. Ти відкрив для мене чудовий світ, який я не перестаю пізнавати. Ти так далеко. Твоя сила тяжіння така потужня. Мені деколи хочеться, щоб я могла тебе просто набрати і ми зустрілися, пішли в ліс, відпочивали і проводили час таким звичним чином. Але ти ( Read more... )

Очтаннім часом впадаю в депресивну апатію. Думаю, це добре, тобто корисно. В усьому має бути рівновага. І я як меланхолік дуже сумувала за подібним станом. З іншого боку, такий екскурс в минуле (в плані внутрішнього стану, переживань, прагнень, цінностей) завжди має ризики, адже це свого роду деградація. Виходить щось типу 2 кроки вперед - 1 крок ( Read more... )

Весна! Весна... Це не завжди щастя та радість. У мене зараз це якась невизначеність. Нічого не хочеться, ніякої діяльності, обмежені бажання. Нічого та нікого. От і стала фантазувати. Припустимо, винаймала б я однокімнатну квартиру. І була б у мене кішка, моя кохана кішка. І проходило б усе так само повз, як і зараз. Але у мене був би спільний з ( Read more... )

Де ти, мій Леве?

Так сумно твоїй королеві…

Ти час зупиняєш,

Мене у собі розчиняєш.

Ти - повітря натхненне,

Ти - бруківка безмежна,

Почуття нестримно шалене,

Я від тебе залежна.

Обіймай мене своїм ароматом,

Поцілунком солодким залишся.

Запускай у мене гармати,

Будь мелодією в тиші.

Забавляй солодом й хмелем

І заводь у провулки таємні.

Як картина, намальована ( Read more... )