(no subject)
Весна! Весна... Це не завжди щастя та радість. У мене зараз це якась невизначеність. Нічого не хочеться, ніякої діяльності, обмежені бажання. Нічого та нікого. От і стала фантазувати. Припустимо, винаймала б я однокімнатну квартиру. І була б у мене кішка, моя кохана кішка. І проходило б усе так само повз, як і зараз. Але у мене був би спільний з нею килимок біля каміну, біля якого ми б грілися після холодної ночі, після самотнього дня. І той килимок був би втіленням мого стану, можливо відчаю. Там би залишався подих замріяної ніжності, там би залишався запах вчорашньої пристрасті, що нічого не означала, там би залишався пух моєї улюбленої хвостатої і там би залишалися сліди її кігтів і моєї крові, коли наші настрої не співпали. Це були б затишні вечори з чаруючою музикою, теплими свічками, це були б нестерпні вечори у фортеці самотності.
Але це все, мабуть, пусті балачки. Мені просто не вистачає людського тепла та улюбленої роботи.