...
Очтаннім часом впадаю в депресивну апатію. Думаю, це добре, тобто корисно. В усьому має бути рівновага. І я як меланхолік дуже сумувала за подібним станом. З іншого боку, такий екскурс в минуле (в плані внутрішнього стану, переживань, прагнень, цінностей) завжди має ризики, адже це свого роду деградація. Виходить щось типу 2 кроки вперед - 1 крок назад.
А ще я перестала пити чай, що для мене дуже нетипово, адже "чай - це добре" і "поки не вип'ю чаю я не прокинулась".
І я знову думаю про... Словом про те, що змушує мене сумувати та дорікати собі.
Ось такі справи.