Про Бєлград. Частина друга. Фортеця
Ты моя крепость, я камень в кирпичной стене,
У меня на боку написано гнусное слово,
Но это относится только ко мне,
Ты же надежна вполне и к новому штурму готова
Про Франфуркт-на-Майні. Частина перша. Нічна
Про Вільнюс. Частина перша. Ужупіс
Про Будапешт
Про Сараєво. Частина перша. Туман
Про Вільнюс. Частина друга. Нічна
Про Бєлград. Частина перша. Знайомство з містом
Про Вільнюс. Частина третя. Вуличне мистецтво
Про Сараєво. Частина друга. На межі двох культур
Про Мостар
Отже сьогодні я розкажу вам трохи про Бєлградську фортецю
Бєлградська фортеця знаходиться на узвишші висотою 125 м при злитті рік Сави і Дунаю, навпроти Великого ратного острова (серб. Велико ратно острво), що надає їй виняткове стратегічне значення. В часи Римської імперії через фортецю проходили Віа Егнатія та Віа Мілітаріс.
Зайшовши зі сторони міста, потрапляю на територію фортеці через безіменні ворота.
А це вже ворота самої фортеці. Стамбульскі. Тут можна придбати квитки на внутрішні атракції різні, аудіо гід ( плакат стверджує, що це перший аудіогід в Сербії). Сам вхід в фортецю - безкоштовний.
Навколо фортеці величезній рів. він настільки величезний. до в ньому поміщаєються тенісні корти, наприклад. Або музей військової техніки.
Тут в мене з'явилося відчуття, що я знаходжуся в Києві, біля музею Другої світової.
Годинникові ворота і однойменна башта. По суті, це внітрішні Стамбульскі ворота. Побудована твердиня на славу, кароч.
У внутрішньому дворі фортеці парк. І оглядові майданчики.
Це не парк, це Могила Дамат Сілахдар Алі-паші)).
Археологічні дослідження показують, що люди оселились на території Белграда в епоху неоліту. Коли тут оселились кельти, вони заснували місто Сінгідунум, який знаходився за декілька кілометрів від теперішньої фортеці.
Перше військове укріплення на території фортеці звели римляни між 6 і 11 роками н.е. для захисту північних кордонів Римської імперії. На початку II століття в Сінгідунумі розміщувався IV легіон Флавіїв. Легіонери спорудили каструм розміром 560 м на 350 м, на місці теперішнього Верхнього міста та частини Калемегдану. Поступово навколо укріплення виникли зовнішні квартали, і воно перетворилось на місто.
Після розділу Римської імперії в 395 році місто відійшло до Візантії. В V столітті Сінгідон, як його називали візантійці, був зруйнований гунськими племенами на чолі Аттілою. Побоюючись нових вторгнень, імператор Юстиніан I з 535 року почав розбудовувати фортецю і побудував фортечні мури.
В VIII-IX століттях місто заселили серби і назвали його Білим містом (Белградом) через білий колір стін фортеці, побудованих з білого вапняку. В IX-X століттях Белград знаходився під болгарським правлінням, а в X-XII століттях - під владою Візантії. В XII столітті імператор Мануїл I Комнин зміцнив міські укріплення, добудувавши декілька башт та стін. В XIV столітті Белград завоювали угорці.
Внаслідок Ангорської битви(1402 рік) Стефан Лазаревич отримав від візантійського імператора титул деспота. Уклавши в 1403 році васальний договір з угорським королем Сигизмундом, Стефан отримав від нього Белград та інші області. Під час його правління фортеця, зруйнована турками в 1397 році, була розширена те перебудована. З'явились Верхнє та Нижнє місто. Місто було оточене подвійними стінами та ровами. В Верхньому місті Стефан побудував замок з міцними стінами, баштами, ровами та підйомним мостом. Всередині замку розміщувались будинки аристократії, каплиця, бібліотека, скарбниця. Післе смерті Стефана місто знову перейшло під владу угорців, які продовжили будувати укріплення проти османського вторгнення. Белград витримав дві османські облоги - облогу 1440 року військами Мурада II та облогу 1456 року військами Мехмеда II, але був завойований під час облоги 1521 року військами Сулеймана I.
Від турецьких часів залишились тільки 2 споруди - фонтан Мехмед-паші Соколовича та могила Дамат Сілахдар Алі-паші.
Фото могили було вище, а ось фото фонтану. Автентичний - той, що лівіше.
Ресторан на території фортеці. Історичної ваги не має, але просто красива споруда.
І якось, навіть, не дуже дисгармонює з навколишніми мурами.
Чудові види на ріка Сава і Дунай. На злитті якиї і знаходиться твердиня.
Під замком розбито парк Калемегдан.
Ще одна частина праку, ближче до центру міста.
Макет замку, що знаходився колись в центрі Бєлградської фортеці.
Всі фотки з видами, що вже були і ще будуть я знімав від цього от голого мужика).
Пам'ятник Переможцю (серб. Победник) - пам'ятник в белградській фортеці, встановлений на честь перемоги Сербії над Османською імперією в Першій Балканській війні та над Австро-Угорщиною в Першій світовій війні. Це один з найвідоміших творів Івана Мештровича.
Мер Белграда Любомир Давидович і керівництво міста в 1912 році вирішили побудувати пам'ятник на честь перемоги сербської армії у Першій Балканській війні і звільнення Південної Сербії від турецького панування. Створення меморіалу було доручено відомому скульптору Івану Мештровичу. Він спроектував пам'ятник у вигляді фонтана з колоною, яку увінчувала статуя переможця.
Після Першої світової війни в суспільстві розгорнулась дискусія щодо значення пам'ятника. Врешті-решт, було вирішено встановити пам'ятник на найвищій точці Белградської фортеці. Пам'ятник став символізувати перемогу над двома імперіями, Османською та Австро-Угорською. Урочисте відкриття пам'ятника відбулось в 1928 році і було приурочене до 10-ї річниці прориву Салонікського фронту.
Статуя виконана у вигляді оголеної фігури, що тримає в руках сокола та меч. Статуя спрямована в сторону Австрії.
Ну. типу як в нас на Софіївській площі Хмельницький показує на Москвамобад.
Башта Нейбоша. Розташована вже на фортечними мурами.
Башта Деспота Стефана.
Ще трошки історичних фактів :
В 1688 році місто завоювали австрійці, які почали перебудовувати фортецю за планом інженера Андреа Корнаро. В 1690 році турки знову завоювали місто. Під час штурму від вибуху бомби був зруйнований замок Стефана Лазаревича. Під час турецького панування Корнаро продовжив будівництво.
В 1717 році австрійці відвоювали фортецю. Вони значно посилили фортецю, зробивши її однією з найнеприступніших в Європі, але в 1739 році за Белградським мирним договором Туреччина повернула місто, а Австрія вимушена була зруйнувати всі зведені укріплення. В 1789 році австрійці знову відвоювали фортецю, але в 1791 за Свіштовським мирним договором році знову залишили її.
В 1807 році фортецю захопили сербські повстанці.
В 1867 році Туреччина передала ключі від міста Михайлу Обреновичау і фортеця остаточно перейшла під владу Сербії. З того часу її військове значення починає падати.
Під час Першої світової війни внаслідок артилерійських обстрілів багато споруд на території фортеці були зруйновані, мури зазнали серйозних ушкоджень.
Під час Другої світової війни в 1941-1944 роках на території фортеці був розміщений німецький гарнізон.
В 1944-1946 роках на території фортеці розміщувались підрозділи Югославської Народної Армії.
З 1946 року фортеця була взята під державний захист, їй присвоєно статус пам'ятки культури особливого значення.
Я ж через ворота Деспота ( біля однойменної башти) вийшов трошки прогулятися поза мурами.
А це одна половинка Тюремних воріт. Ворота є одним з туристичних символів міста, але коли я був біля них вдень, то там знімали якесь кіно історичне і зрробити красивих фоток не вийшло.
Але нічна фото буде. Потім)
Дах Церкви Ружиця.
Спускаюся вниз. Осінь на Балканах чудова. А симбіоз камені ї осінніх кольорів - взагалі щось неймовірне.
Башта Якшича.
Вид на тюремні ворота збоку.
Кам'яна будівля церкви Ружиця (трояндочка) з дзвіницею розташована впритул до стін Бєлградській фортеці. Перед головним входом до церкви стоять бронзові варти - справа воїн царя Душана, зліва сербський піхотинець часів Першої світової війни .
Події Першої Світової війни принесли храму сильні руйнування, і він потребував постійного реконструкції, але час був важкий і засобів для цього не було.
Під час коротких перепочинків між боями сербські солдати, які пам'ятали про те, що їхня святиня потребує відновлення, старалися, як могли, використовуючи все, що є під рукою. Саме це зробило церква Ружице по-справжньому унікальним пам'ятником історії і патріотизму сербського народу. Сьогодні пам'ятка Сербії висвітлює рукотворна люстра, створена з гільз, патронів, шабель і навіть різних частин пістолетів.
Трошки нижче від самої будівці церкви розташовано церкву св. Пєткі ( Парасквели).
Там типу свята вода тече. Вони її продають віруючим. "Типу" написав тому, що гуляв там вночі фоткав пізніше, то вони тою водою мили подвір'я церкви.
Пантеон сербським воїнам полеглим під Час Першої світової.
Кароч . якщо в кацапів культ Другої світової, то серби дрочать на війну сторічної давнини. Всі вони імперці такі.
Зовні фортеця виглядає ще більш вражаюче.
Ворота Карла VI
Якась господарська будівля в парку.
Маленка башта. Охороняла фортецю зі сторони ріки ( бать охороняла якийсь причал) і формально не відносилася до фортеці.
В парку дуже багато людей вигулюють собак. Бєлград - місто собак. Завжди намагаюся визначити в номому місті, хто домінує котики, чи собаки.
Старовинні мури.
Трохи прогулявшись і відпочивши в парку повернувся до фортеці.
Цього разу через ворота Дефтердера.
знову наш нещодавній знайомий ексгібіціоніст ))
Ще трошки понасолоджувався видами і вирішив повертатися в місто.
Виходив знову через інші, через Королівські ворота.
Прогулявся повз мури до житлових кварталів.
Симпатичний фонтанчик. Труба руухається за принципом водного маятника.
Фортеця доволі симпатична, гарно відреставрована, доволі вхожена. Але не покидало відчуття якоїсь штучності і того, що все це, аби підтвердити свою імперську суть. " Більше, масштабніше і тд".
Остаточна споганила настрій виставка фотографій з рекламою РЖД. Ціла алея рекламних щитів.
Це я вам ще про футболки з хуйлом не розказував...
.
Цю споруду вважають найдавнішою на території фортеці. З тих, що збереглися до наших днів.
Пізніше вичитав, що на території десь знаходиться Бєлградський зоопарк, але мені повилазило, і я його не побачив. А я ж стараюся завжди потрапляти в зоопарки(( Ну нічо. Буде причина повернутися.
А далі я вирушив гуляти центральними вуличками.. але про то наступного разу. буде цікаво. Не перемикайтеся. Оригінал публікації ось туточки