Заплелися у коси сотні тисяч доріг,
Ці дурні хмарочоси я збагнути не зміг,
То в полоні асфальту скам’янілі думки,
Моє серце квадратне вже не пише віршів.
Трошки попустило вже від потрясіння по втраті частини фотографій з відпустки. Тож розпочинаю писати про свій невеликий двотижнеий тріп.
Починаю, як не дивно, не з початку. Тут просили про Франфуркт. То ж з нього і почну. До того ж пости будуть невеликі, бо міста виявилося надто мало.
Франкфурт-на-Майні був для мене містом пересадкою з Вільнюса до Тузли. Пересадка тривала майже добу, час підбирав так, щоб хоч трошки подивитися місто.
Начитавшись про величезний франфуртський аеропорт, я дуже боявся там заблукати і втратити час на добирання до міста, а потім боявся заблукати і пропустити свій рейс в Боснію і Герцоговину.
Все виявилося набагато простіше)). Я просто переплутав аеропорти!)
Приїхавши в аеропорт Вільнюсу я ,звичайно ж, почав шукати номер стійки реєстрації на табло і був безмежно здивований, що рейсів на Франфуркт було два. Біля одного з них стояла позначка (HHN).
Звичайно ж це був мій рейс і був він в аеропорт Франфуркт Ханн, який знаходиться в 140 км від міста Франфуркт.
Проблема з блуканням в німецькому аеропорту відпала сама собою. Виникла інша проблема - як добратися до міста? Благо литовці не жадібні на інет в громадських місцях і інформацію я знайшов.
Дві години поряд з тітонькою, яка явно боялася літати і яку ковбасило по повній, аплодисменти ( так, в Європі також аплодують пілотам. Я ж ненавиджу цю тупу традицію), гори сміття в літаку ( німаки виявилися тими ще свинями. Пляшки, упаковки з під чіпсів і печива, папірці розкидані салоном, навіть використаний памперс залишили на сидінні), і я в Німеччині.
25 євро ( це приблизно ціна на літак з Вільнюсу ) і я маю денний квиток на шатли між Франфурктом і аеропортом Франфуркт Ханн. Квиток в одну сторону коштує 15 євро. Добра тітонька ще мені пояснила, на який автобус назавтра мені треба сісти , щоб встигути на свій рейс, що було зовсім не зайвим. Бо до міста добиратися близько двох годин.
В мене звичайно була ще з'явилася дурна думка махнути в Люксембург, який ближче до летовища на десяток кілометрів, але проплачений хостел змусив передумати.
Автобус з аеропорту Франфуркт Ханн прибуває до центрального залізничного вокзалу міста - Frankfurt Hauptbahnhof. По дорозі він завертає в аеропорт Франфуркт, деякі рейси завертають ще до залізничного вокзалу в місті Майнц. Ну як я казав є баси в Люксембург.
Переміщення трохи затягнулося, я був дуже втомлений . Нічну фотосесію міста робити було ліньки і я вирушив до хостелу по вулиці Кайзерштрассе.
Після майже рідного Вільнюсу місто виявилося..е... незвичним. Купи негрів, індусів, китайців. На вуличках, якими мене вела мапа я зустрічав тільки турецькі, індуські, китайські магазини, кафешки, кав'ярні. Враження були ...е... трохи незвичними і неоднозначними. До того ж ціни у вітринах трохи лякали ( шаурма 5-7 євро). Навіть проскакувало бажання якось швидше звалити звідти далі по маршруту.
Але це тривало, поки я не вийшов на набережну...
Мій хостел знаходився на південній частині ріки Майн... хоча, хостелом його назвати доволі важко. Уявіть такий собі шестиповерховий будинок, який повністю відданий під хостел. На ресепшені 3 людини.. купа подорожуючих на поверхах. Ціна теж ніочінь. Дуже нагадувало гуртожиток величезний.
23 євро ніч в шестимісному номері. Це при тому, що я бронював за місяці чотири. І цей хостел був один з небагатьох з вільними місцями. Виявляється в ці дні був книжковий ярмарок у Франфуркті. Один з найбільших в Європі.
Хоч яким я не був втомленим, але після побаченого я не міг не взяти камеру і трохи піти пофоткати . Нажаль , за годину розпочався сильний дощ, і заспокоївши свою совість ( як же можна не фоткати таку красу) я пішов відпочивати.
Про те , що на світлинах і взагалі історію міста я вам трохи розповім наступного разу , а зараз просто фотки.
Вгадайте, що я першим зробив зранку? Ну ок. Після того, як входив в туалет і почистив зуби?
Правильно, пішов фоткати. Але про то наступного разу. Не перемикайтесь.
Оригінал публікації ось
туточки