Про Вільнюс. Частина перша. Ужупіс: falkoner

falkoner

Про Вільнюс. Частина перша. Ужупіс

Nov 06, 2016 19:30

Сон, ніби то я бачу сон:
Небокрай голубий,
Де, наче весняний полон,
Золотий-золотий...

Про Франфуркт-на-Майні. Частина перша. Нічна

Тепер про відрустку по порядку. Першою країною , з якої вона розпочиналася була мтила моєму серцю Литва, а саме Вільнюс, куди ми і прилетіли з Веліною 15 жовтня.

Відразу скажу, що писатиму під настрій і бажання, тому країни,міста і місця часто будуть в хаотичному порядку).
Отож про Вільнюс. Летіли ми Wizz Air, зручний денний суботній рейс. Година і п'ятнадцять хвилин в небі, і ми приземлилися в столиці Литви. Паспортний контроль пройшли швидко, взгагалі нічого не питали). Ні причину чому прилетів, ні де жити буду, ні кількість грошей ( тут величезний "привіт" польським прикордонникам). Можливо то, через те, що це вже мій третій приліт у Вільнюс, або через те, що в мене саме литовський "мультик"... але і крім мене черга рухалася доволі швидко.
Від аеропорту добралися шатлом. Хто не в курсі, від аеропорту Вільнусу громадським транспортом в місто можна вибратися або автобусом ( 1 євро годинний квиток), або електричкою ( 0,7 євро) , яка курсує між аеропортом і залізничним вокзалом. Якщо у вас житло в центрі раджу таки електричку. Час в дорозі 7 хв, неможливість потрапити в затор і всяке таке. Періодичність 0,5 -1 година. Дивлячись від часу доби. Нам пощастило і коли ми дійшли до платформи поїзд вже стояв, тож на вокзалі Вільнюса ми були хвилин за 30 після преземлення. Відразу заселилися. Я нечасто рекламую хостели, але Hostel Jamaika дуже сподобався. До того ж під час бронювання потрапив на акцію і двомісний номер нам обійшовся в 90 євро за три ночі на двох. 15 євро ніч - це нормальна ціна в хорошому хостелі , але за ліжко в 6-8-місній кімнаті. Ще плюсом для українців є те, що знаходиться він навпроти пам'ятнику Шевченку ( тут він молодий і красивий... і без шапки), взагалі дружні до наших. На балкончику прапор наш вісить, навіть. Ну і місце доволі зручне. Не в туристичному центрі, недалеко від вокзалу і основних міських принад. Правда тут бар на першому поверсі і вихідними ввечері може бути трохи шумно. Але то можна вирішити двома способами - або піти тусити з усіма, або так виснажитися розглядаючи Вільнюс, щоб незважати на шум і просто хотіти відпочити. Ми вибрали другий варіант.
Кинули речі і пішли гуляти. Відразу направилися в Ужупіс ( Užupis).

Зустріли алоє, спитали дорогу.

Що ж таке Ужупіс? Ужупіс це така собі самопроголошена культурна республіка у Вільнюсі. По суті - це райончик, в якому сконцентровано проживають різні митці. Художники, поети , музиканти, гончарі, чеканщики, ювеліри. Зараз, власне, всі перші поверхи будинків займають галереї, тематичні кафешки, різні гончарні і художні майстерні. Дуже специфічно і незвично. Але круто). Гра в "республіку" свого часу досягла такого розмаху, що туристам, навіть, візи ставили в паспортах).

Галерея над водами ріки Вільняле.

По Ужупісу приємно просто бродити. От так, без особливої мети. Заглядати в дворики, блукати місцевими садами, роздивлятися витвори сучасного вуличного мистецтва , які тут на кожному кроці. Ужупіс має свою атмосферу. Найкраще, як на мене. вона має передаватися восени.

Як і в кожної нормальної республіки в Ужупіса є своя конституція. Постулати цього документу викарбувані на металі різними мовами і розміщені прямо на вулиці. Кожен може з ними ознайомитися. Прочитавши конституцію, ви точно тепер зрозумієте, що ж таке республіка Ужупіс.

КОНСТИТУЦІЯ РЕСПУБЛІКИ Užupis

1. Людина має право жити поруч зрічкою Вільнялє, а Вільнялє - текти поруч з людиною.
2. Людина має право на гарячу воду, опалення взимку та черепичний дах.
3. Людина має право померти, але не зобов'язана.
4. Людина має право на помилку.
5. Людина має право бути одною-єдиною.
6. Людина має право кохати.
7. Людина має право бути нелюбою, але це необов'язково.
8. Людина має право бути невідомою та незнаною.
9. Людина має право лінуватися або нічого не робити.
10. Людина має право любити кішку й турбуватися про неї.
11. Людина має право опікуватися собакою до кінця днів одного з них.
12. Собака має право бути собакою.
13. Кішка не зобов'язана любити свого хазяїна, але в скрутну хвилину мусить прийти йому на поміч.
14. Людина має право часом не знати, чи має вона обов'язки.
15. Людина має право сумніватися, але не зобов'язана.
16. Людина має право бути щасливою.
17. Людина має право бути нещасливою.
18. Людина має право мовчати.
19. Людина має право вірити.
21. Людина не має права чинити насильство.
21. Людина має право усвідомлювати свою мізерність і свою велич.
22. Людина не має права зазіхати на вічність.
23. Людина має право розуміти.
24. Людина має право нічого не розуміти.
25. Людина має право бути хоч якої національності.
26. Людина має право святкувати або не святкувати свій день народження.
27. Людина мусить пам'ятати своє ім'я.
28. Людина може ділитися тим, що має.
29. Людина не може ділитися тим, чого в неї нема.
30. Людина має право мати братів, сестер і батьків.
31. Людина може бути вільною.
32. Людина є відповідальною за власну свободу.
33. Людина має право плакати.
34. Людина має право не бути зрозумілою.
35. Людина не має права перекладати провину на іншого.
36. Людина має право бути приватною особою.
37. Людина має право не мати жодних прав.
38. Людина має право не боятися.
Не перемагай.
Не боронися.
Не здавайся.

Колись, роки три назад я зробив точно такий кадр. Але тоді котів не було)

Майже кожен внутрішній дворик, це витвір вуличного мистецтва.

На диво мало туристів було. Хоча вже вечоріло, як ми сюди добралися.

Гарно тут поблукати і заблукати . Ми це успішно зробили. Забрели в якісь нетрі.

Для натхнення всі засоби корисні).

За фасадами часто найцікавіше ховається.

Красиве світло від багряного заходу сонця.

Двір якоїсь білоруської церкви. Богослужіння тут проводяться білоруською. Цікаво, чи в білорусі десь проводяться богослужіння білоруською?

Куди ж без граффіті то?).

Ангелочки , символ Вілюнюсу , і тут присутні трохи.

Дивний симбіоз старовинної і сучасної архітектури.

Почало темніти, і фоток з першого дня більше не буде, є ще фотографії з третього нашого дня в столиці Литви. Ми поверталися з Тракаю ( так, звичайно ж розкажу, але потім) і якимись єбенями зайшли в Ужупіс з вокзалу .