Пригадується спекотний кінець травня 2001 року, коли я стояв на балконі, дивився на неозорі піски перед собою, і втовкмачував у голову чергового вірша чергового українського класика. Їх чогось було особливо багато з 20 століття: Тичина, Симоненко, Сосюра, Стус і іже с німі. Сонце йшло до горизонту, автобуси неквапливо розвозили по домівках ( Read more... )

Мама дружини надіслала фото з міста Мацудзака, відомого своїм мармуровим мнясом, і пише, що музей Мотоорі Норінаґи, на жаль, закритий на реконструкцію. А ти ж, Тімуру-сан, колись провів там майже дві години, роздивляючись незрозуміло що! Дивакуватий ґайдзін. 
Так багато часу я там провів не стільки віддаючи данину заслугам відомого вченого і ( Read more... )

Хрещеного батька поклали в лікарню, пише мама.
Крапельниці, дієта, тиждень без шкідливих звичок. 
Тиск стає все нижчим і нижчим,
Шкідливих звичок - все більше.

За п’ять днів - твій день народження, сину,
Каштани буяють, Київ спішить у літо,
Парк Пушкіна приміряє зелений одяг,
Завтра за прогнозом - дощ, одяг буде мокрим.

Як я була твого віку, ( Read more... )

 У Івана Малковича є вірш із наступними рядками:

Вийшов у сад. При вікні 
перелічив роки. 
Чути, як в тиші нічній 
тверднуть у слив кісточки. (poetry.uazone.net/malkovych/virshi26.html)

А оце газета "Асахі" помістила на першій сторінці вечірнього випуска в суботу фото "мідзунасу" - особливого виду баклажанів, які вирощують переважно в Осакській ( Read more... )

Сяйво світанку, проблиски світла - 
Багатий улов.

Багато зловили

Ооба-іваші.

На березі, схоже,

Святкують;

А у морі

Справлятимуть заупокійну службу

По десяткам тисяч

Іваші.

This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/150650.html. Please comment there using OpenID.

Мені надзвичайно дивно, чому
Дощ, що падає з чорної хмари,

Виблискує сріблом.

Мені надзвичайно дивно, чому

Шовкопряд, який їсть зелене листя шовковиці,

Стає білим.

Мені надзвичайно дивно,

Чому ю:ґао*, яку ніхто не чіпає,

Самотужки розкривається.

Мені надзвичайно дивно, чому

Всі, кого я питаю, сміються у відповідь і кажуть:

“Це ж очевидно!”.

* Ю:ґао - ( Read more... )

Білий капелюх,
Теплий капелюх,

Шкода капелюха.

Але вже нічого не поробиш,

Те, що загубив -

Залишиться загубленим.

Однак, капелюше,

Маю до тебе прохання:

Не падай в канави або ще кудись,

А повисни собі якнайзручніше

На гілці якогось високого дерева,

І стань теплим та гарним гніздом

Для нещасної пташки, яка не може

Сама звити гніздечка -

Такої ж ( Read more... )

В продовження теми Бальмонт і Японія. Надибав книгу саме з такою назвою, ось вам ще один вірш звідти ( Read more... )

Надибав оце в одній вельми цікавій книзі статтю про захоплення росіян Японією, а потім і ледь не піврозділу про перебування в Японії Бальмонта.
І вірші, перекладені японською, знайшов оригінал одного з них в інтернеті:

ЯПОНКЕ
Японка, кто видал японок,
Тот увидал мою мечту.
Он ирис повстречал в цвету,
Чей дух душист и стебель тонок.
Японка, ты полуребенок,
( Read more... )

Лежить сніг
Канеко Місудзу

Верхньому снігу
Холодно.
На нього світить прохолодний місяць.

Нижньому снігу
Важко.
Він носить сотні людей.

Середньому снігу
Самотньо.
Йому не видно ні неба, ні землі.

www.lionji.join-us.jp/misuzu.html#06