розсікає мою свіомість

твоя посмішка й щира радість

я не вірила в правильну долю

я не вірю у правильну долю

просто вірити хочу, все вдасться

я звикати до тебе злюбила

не хотіти без тебе звикаю

в тому парку газоном ворона ходила

віриш? гуглили ж, таки ворона ходила

так от там я тебе пам"ятаю

як і в тамбурі, як у вагоні

як в автівці в дорозі до фесту

мої думки ( Read more... )

торкаються люди руками

торкаються лобом чи носом

губами, коліньми, тілами

чи ліктем чи поглядом скоса..

торкаються люди думками

чи нігтем об збуджену шкіру

а двоє придурків торкнулись душею

зчепились на застрість до сміху чи згину

за літом осінь.і не треба, не сумна

не трагедійна і безповоротна,

а неймовірно в золоті своїм нова

й un poco псевдомузикою заходу блювотна

але ж нова, й неперевершено жива

і незбагненно бажана у серці

не так,як кляті ці болгарські перці,

а наче видихи зазепаного вітру

що ними він фіранку нагло розвіва

зима, дасть Бог, настане сяйно-ясна

і байдуже, що чистих ( Read more... )

там де живе моє щастя

бджолами все автівки

дні як шалені сторінки

ранок підступно підкрався

де прокидається щастя

губи криниці стискають

пташки фальшиво співають

й недобросовісна праця

там де щасливі зцілились

солодко ніч прогуляти

гірко на потяг сідати -

так міцно душі зліпились

листя опадаючи

у думки впивається

гостряками жовтими

мертвизною осені

місто це приречено

у собі копається

і вітрами добрими

нас сюди заносило

скавучить безвихідно

цуцик нерозчесаний -

загубилось бідненьке

депресує вперше

а мені написано

жити недовершено

загубилась вкотре я

а знайшлася вперше

хотіли б ви бути

термометром битим?

вас би спакували

гарненько згорнули

в аптеку принесли

в вікенце сунули,

щоби фармацевтка

знеровована дико

сказала "а шо я з ним маю робити?"

хотіли б ви бути

забутим удома

фотоапаратом?

щоби незнайомо

світились дерева

мигтіли листочки

і небо сідало на місяць як квочка

а двоє все пальцями тикали вгору

носи задирали на все що ( Read more... )

тягнуться димом

осені дні

дуже незручно

без тебе

промені сонця

крізь пальці сумні

лячно-прелячно

в цім місті

як тобі таке? я заберуся

на холодне чисте підвіконня

в ковдру твою м"яту застебнуся

слова не промовлю ізпросоння

бо ну надто міцно у обіймах

ти і сон мене навчилися тримати

я  мізинцями торкаю твої вії

ледве стримуюсь  тебе не лоскотати.

і не стримуюсь. і вибух сміху

а я тішусь, як туманом річка

ти моя нечаста гіпервтіха

я твоя дурацька гарна птичка.

я дочка лютого.

тоді пекло у шкіру

тоді затято вітер порох гнав

і снігу не було.

і сонця не було

і пальцями промерзлими

той лютий шию обпікав

я ворог червня відчайдушний

я не терплю його зеленості

не знаю радості, веселості

у днях спекотних і задушних

я ненависник червня відчайдушний

я в свіжість вересня навік закохана

нехворобливу жовтня жовтизну

святковість ( Read more... )

ноги-плащ-і-парасоля

отака безлика осінь

все населення сьогодні

парасолі-лиця носить

руки, чашка, з неї пара

вужиком звивається

з голови думок отара

з шумом виривається

скаче дрібним почерком

на картаті аркуші

ти мене заскочила

ізненацька, щастячко