гіпер
як тобі таке? я заберуся
на холодне чисте підвіконня
в ковдру твою м"яту застебнуся
слова не промовлю ізпросоння
бо ну надто міцно у обіймах
ти і сон мене навчилися тримати
я мізинцями торкаю твої вії
ледве стримуюсь тебе не лоскотати.
і не стримуюсь. і вибух сміху
а я тішусь, як туманом річка
ти моя нечаста гіпервтіха
я твоя дурацька гарна птичка.