лише таким чином

трапляєься раптом щастя

лише один раз твердосерда дівчина

до рух захмілілої долі віддасться

лише у такі світанки

не вмерти захочеться, - жити

лише у таких квартирантів

захочеться навік лишитись

лише за таким маршрутом

ніколи я не загублюся

лише за тебе, моє щастя

з-під лоба з виною молюся

Вона збиралась поїхати

Вона вкорінилась у своє кохання, щоб більше нікого ніколи

Нікого ніколи так сильно

Вона збиралась померти

Так довго і різноманітно

Так тихо і так несподівано

Вона збиралась померти

Щоб більше ніколи так нестерпно

І ніколи так боляче

Вона не наважувалась вбити

Вона не наважувалась жити

Вона намагалась прощати

Вона забила прощати

Вона ( Read more... )

коли маленька нервова Лорі

бачить, що її серце стало ще менше,

вона із байдужістю, відчуженням констатує: росту

коли вона набирає повні груди повітря

все рідше, щоб промовити,

все частіше, щоб промовчати,

то подруги кажуть : вона не з"являється

маленька Лорі працює над собою

регулярно

і все дурніє

маленька Лорі захоплено перекочує на язиці смак дешевого ( Read more... )

чи холодно у цей мороз зимі?

чи снігу ковдра лиш метафорична?

укриті інеєм ялинки -як кролі

виточки паморозі на вікні -питально-риторичні

а я уперше закохалась в кучугуру снігу

коли вона до мене ніби промовляла

як під водою я була, не чувши твого сміху,

бо, приголомшена, тієї кучугури багатоколірне мигтіння очима пожирала

а небо все виструнчувало свої ( Read more... )

... а потім ми втекли з того гуртожитку

і сіли, ледве встигши, в брудний потяг.

на шибках випиляні фото учинили протяг,

а я стискала твою руку, щоби страх не множити.

за мостом ми зіскочили, блукали довго

припаленим шаленим сонцем полем,

обмінювались поглядами, тихим болем,

шукали слід кого-небудь іще живого.

зайшли, але уже не зовсім ми, в якусь халупу,

( Read more... )

хай спиться спокійно нині усім,

хто трішки до смутку країв цих причетний,

хто золотом слізно-солоним манжети біленькі защепить

і пиха чия заважає дзвонити своїм.

хай тепло і затишно буде сьогодні вночі

усім "запрацьованим", владою напакованим,

чиє зло псевдощедрістю завуальване,

хто від тачки мільйонної носить під серцем ключі.

і присниться під теплою ( Read more... )

і коли навіть ворон, серед усіх найбільше крикливий,

замовчить, щоб побачити паралізуючі красу світанку,

щоби впитись теплом проміння, що лиже фіранки,

я про себе вкотре констатую: особливий

як на схилі дня мене якийсь урод перепиняє,

коли зачитавшись тріскаюсь об двері носом,

коли люди сунуть поперед один одного паравозом,

мені трішечки у грудях зліва ( Read more... )

часом небо перетворюється на безмежне поле

а важезне сонце в гнилу гарбузу

часом її погляд ну так вже мене коле

що ревучий спогад рукою розвезу

часом я спілкуюсь з тими, що на карті

за п2ять сантиметрів від неї живуть

ранками робота в мене не вмирати

вечори кефірні, йогурт -шонібудь.

інколи розкидані по кімнаті тапки

нагадають милу, сонну, невдоволену

морду ( Read more... )

мені небагато хочеться,

мої мінімальні потреби:

щоб мама і тато, і сонечко,

і бути завжди біля тебе.

мої забаганки простесенькі:

щоб справ невелика купка,

і дощик у лісі дрібнесенький,

нормальна зимова куртка,

ще хочеться трішечки радості -

сміятись душею незвучно -

щоб друзі були непакосні,

щоб довго жила моя Жучка.

ну зовсім прості забаганки,

і зірок не ( Read more... )

таке свято дурне: новий рік. подарунки, ялинка

така звичка дурна серед ночі іти на майдан

і дивитись,як пяне населення ловить сніжинки

хороводи веде, пє шампанське, а ти стоїш сам

вечір першого січня сумний -не тверезий ніхто ще

і ти дивишся в очі червоні, щоб їх зрозуміть

перше січня похміллям пропахло і нерви лоскоче

а ти сам. тихо так, навіть вітер ( Read more... )