запозичивши злість у людей усієї планети
крокувати столицею викинутих почуттів
я в прямому ефірі психованих кольором снів
розкладаю у шафки отруєні карамелі

маски масками, та на обличчі -життя
а в очах -твої брехні, що серце на клапті пороли
ти щасливий у "койці" своїй, як в казковій гондолі
вимір свій я сьогодні ніяк не зведу до пуття

пролітало іще одне ( Read more... )

пляшка пива ( Read more... )

я дивилась сьогодні,  як вітер ( Read more... )