і не викинути ніяк

[ave_liviana]

я дивилась сьогодні,  як вітер
забавляв безтолкового пса
поза-позаминулої осені видер клену лист
і дорогою гнав

пес то біг, то спинявся, то думав,
то сміявся очима собі
безтурботність на брови собачі насунув
і зникав у вітряній пітьмі

я дивилась сьогодні, як вітер
мої сльози сушити не вмів
колихав голе віття, околиці вимів,
і вино недопите тобою розлив

ти сьогодні дізнався, що вкотре я млію,
коли бачу те кляте червоне авто
я тобі не потрібна, я це розумію
і чужими вже сказано хто із нас хто