отаке
за літом осінь.і не треба, не сумна
не трагедійна і безповоротна,
а неймовірно в золоті своїм нова
й un poco псевдомузикою заходу блювотна
але ж нова, й неперевершено жива
і незбагненно бажана у серці
не так,як кляті ці болгарські перці,
а наче видихи зазепаного вітру
що ними він фіранку нагло розвіва
зима, дасть Бог, настане сяйно-ясна
і байдуже, що чистих сторінок не вистача
не треба їх тому, хто не втрачав.
хоч зрідка благородні втрати - це прекрасно.
а за зимою, вірите чи ні? -весна. не клята
бо цього разу лайки лишу я навіки
бо цього разу так цловані повіки
що прокидатися щоразу - свято.