Day 7. Місто-музей Мцхета та дорога до Батумі
З Тбілісі до Мцхети було буквально декілька кілометрів, тому ми поїхали цивілізованим транспортом - заплатили 1 ларі (5 гривень) та запакувались в маршрутку. У Мцхеті були вже о 08:30 ранку, коли всі сплять, навіть продавці сувенірів, отже враження було таке, наче не маршрутка то зовсім була, а машина часу, яка відправила нас у середньовічне кам'яне місто, з якого давно зникли всі люди.
Мцхету називають містом-музеєм, бо живе там буквально пару тисяч людей, зате туристів в рази більше.
Вулиці і справді нагадують великий музей, бо кожен будиночок схожий на експонат, все дуже чисто та живописно - як картина, що матеріалізувалась та застигла. Особливо добре там вранці, поки інші туристи ще не прокинулись.
Отак плентались ми містом, затамувавши подих, аж поки не відкрився інформаційний центр - він починає роботу о 10 годині.
Тут нас дуже тепло зустріли, безкоштовно видали декілька карт, розказали куди краще сходити і що побачити, і навіть дозволили лишити рюкзаки (зазвичай це заборонено, але ми трохи попосміхались дівчині - працівниці центру - та вона дозволила лишити речі).
прямо навпроти інформаційного центру - Мцхетський катедральний собор 11го століття (!).
Я була в багатьох християнських соборах, але давно не пам'ятаю такого атмосферного. Шкода, фотки ні разу не передають цієї енергетики :(
Вийшли з собору і вирішили перекусити хачапурі. В них ми встигли закохатись ще в Тбілісі, після таких хачапурі купувати вдома будь-які булки чи шаурми на вулиці здається злочином проти себе, український фаст-фуд більше в моє горло не залізе :(
Коштує таке задоволення - приблизно 7 гривень. Я зазвичай цілу таку штуку ніасілівала, і Даміру приходилось доїдати )) Всередині яйце та адегейський сир.
головна пам'ятка Мцхети - храм Джварі, збудований близько 600 року від Різдва Христова (!).
Храм стоїть на величезній горі і громадський транспорт туди не їздить. Пішки до храму - години три, тож доводиться брати таксі.
Поки спілкувались з місцевими таксистами, розповіли про наш затяжний автостоп, і один сказав:
- Безкоштовно я вас хіба що нагодувати можу, це не проблема. Відвезти - на жаль, ні.
От вона грузинська гостинність )))
Врешті домовляємось, що за 11 ларі (55 гривень) один з таксистів везе нас в Джварі, чекає поки погуляємо та повертає назад в центр міста.
Але це було маленькою помилкою. Після Мцхети в той же день ми збирались стопити в Батумі, і якраз дорогою з Джварі проїзжали повз потрібну розвилку на трасі. Друзі, поїдете тим же маршрутом - не повторюйте наших помилок, лишайте Джварі на останок, вже з рюкзаками туди їдьте, а на зворотньому шляху виходьте з таксі на трасі, на повороті на Батумі. Це значно зручніше, ніж потім знову шукати виїзд.
Одже, Джварі виглядає так:
краєвиди звідти прекрасні )
судячи з цієї картинки, чоловікам можна заходити в храм в короткій спідниці, а жінкам - зі зброєю )))
обфоткали все, що могли, та поїхали назад в місто
взагалі-то в цьому храмі фоткати було заборонено, але до того, як нам зробили попередження, я встигла зробити цей шикарний кадр )
Джварі здалеку виглядає так.
а потім ми пішли шукати Антіохію, бо багато чули про цю назву
Антіохія виявилась нецікавою, ну і ладно.
Погуляли-погуляли містом, забрали рюкзаки з інформаційного центру та поїхали на трасу. В Батумі вписки у нас не було, вирішили туди дістатись та вирішувати проблеми по мірі їх появи. Або на крайняк вписатись в якусь фуру дорогою.
Спочатку нас підібрала грузинська молода сім'я з маленькою донькою на ім'я Анані (по-нашому Аня). Дівчинка влаштувалась у мене на руках, та всю дорогу ми розповідали про наші пригоди її батькам )
Вони висадили нас перед Горі, тут ми перекусили та пішли далі стопити.
тут нас передчасно знайшла Туреччина, точніше її представник у вигляді принца далекобійника на білому мерседесі ) Турок був дуже ефектним, в білій сорочці під колір фури, правда він не знав ніяких мов окрім турецької, тому розмовляти з ним довелось жестами. Водій їхав прямо в Батумі )
Там, до речі, скрізь отакі прикольні тунелі:
до Батумі 272 кілометра )
водія хотілось багато фоткати та робити портрети - такий він був приємний, інтелігентний якийсь дядько )
у турка був кип'ятильник, тож ми на повному ходу робили каву. Ось Дамір на всій швидкості намагається налити гарячу воду в стаканчик ))))
ця фотка навіює дуже теплі спогади ))))
окрім кави, турок годував нас снікерсами ) Хороший дуже дядько, душевний )
а тим часом довкола були прекрасні краєвиди ) Гори ми вже бачили, тепер пішли ліси )
я вже казала, що його хотілось багато фоткати? )
зупинились на заправці замінити масло, і я отримала нагоду фоткати цього білого коня цей кльовий білий мерседес
грузинські собачки нічим не відрізняються від українських )))
Дамір дуже любить песиків, тому перезнайомився з усіма гавкалками, які тільки зустрічались дорогою )))
вже скоро почалось море ))))))) До речі, Дамір бачив море вперше в житті )
турок висадив нас прямо на автовокзалі Батумі, і ми пішли шукати ночівлю
В усіх готелях та хостелах нам називали зависоку ціну, але ми не лишали надії переночувати дешево. Розглядали навіть варіант зависання в інтернет-клубі
а вечірній Батумі був милим та теплим )
Поки шукали житло, познайомились з таксистом. Він за 5 ларі (25 гривень) вивіз нас на край міста до приватного сектору, де за 15 ларі за двох (75 гривень) ми отримали кімнату з ліжками та розетками, хоч і без душа. Хазяйка недавно купила цей будинок та ще робить в ньому ремонт, тому дуже дешево приймає бідних туристів)
Нам страшно хотілось спати, але гостинні власники будинку довго не хотіли виходити з нашої кімнати - розповідали про гостинність Грузії, питали, чи не потрібно нам щось ще, два рази перестеляли ліжка та створювали багато метушні, наче ми дуже дорогі та важливі гості ) Тільки десь через годину нам вдалось лишитись самим та нарешті заснути )
Батумі заснув разом з нами =)
Далі буде прогулянка по Батумі, Трабзон, Каппадокія та нарешті Стамбул ))) Ще 5-6 постів )))
Попередні частини:
Day 1. Дніпропетровськ-Ростов-на-Дону
Day 2. Ростов
Day 3. Ростов - Баксан
Day 4. Владікавказ та зависання на грузинському кордоні
Day 5. Військово-грузинська дорога та шматочок Тбілісі
Day 6. Тбілісі та друг Параджанова
Мцхету називають містом-музеєм, бо живе там буквально пару тисяч людей, зате туристів в рази більше.
Вулиці і справді нагадують великий музей, бо кожен будиночок схожий на експонат, все дуже чисто та живописно - як картина, що матеріалізувалась та застигла. Особливо добре там вранці, поки інші туристи ще не прокинулись.
Отак плентались ми містом, затамувавши подих, аж поки не відкрився інформаційний центр - він починає роботу о 10 годині.
Тут нас дуже тепло зустріли, безкоштовно видали декілька карт, розказали куди краще сходити і що побачити, і навіть дозволили лишити рюкзаки (зазвичай це заборонено, але ми трохи попосміхались дівчині - працівниці центру - та вона дозволила лишити речі).
прямо навпроти інформаційного центру - Мцхетський катедральний собор 11го століття (!).
Я була в багатьох християнських соборах, але давно не пам'ятаю такого атмосферного. Шкода, фотки ні разу не передають цієї енергетики :(
Вийшли з собору і вирішили перекусити хачапурі. В них ми встигли закохатись ще в Тбілісі, після таких хачапурі купувати вдома будь-які булки чи шаурми на вулиці здається злочином проти себе, український фаст-фуд більше в моє горло не залізе :(
Коштує таке задоволення - приблизно 7 гривень. Я зазвичай цілу таку штуку ніасілівала, і Даміру приходилось доїдати )) Всередині яйце та адегейський сир.
головна пам'ятка Мцхети - храм Джварі, збудований близько 600 року від Різдва Христова (!).
Храм стоїть на величезній горі і громадський транспорт туди не їздить. Пішки до храму - години три, тож доводиться брати таксі.
Поки спілкувались з місцевими таксистами, розповіли про наш затяжний автостоп, і один сказав:
- Безкоштовно я вас хіба що нагодувати можу, це не проблема. Відвезти - на жаль, ні.
От вона грузинська гостинність )))
Врешті домовляємось, що за 11 ларі (55 гривень) один з таксистів везе нас в Джварі, чекає поки погуляємо та повертає назад в центр міста.
Але це було маленькою помилкою. Після Мцхети в той же день ми збирались стопити в Батумі, і якраз дорогою з Джварі проїзжали повз потрібну розвилку на трасі. Друзі, поїдете тим же маршрутом - не повторюйте наших помилок, лишайте Джварі на останок, вже з рюкзаками туди їдьте, а на зворотньому шляху виходьте з таксі на трасі, на повороті на Батумі. Це значно зручніше, ніж потім знову шукати виїзд.
Одже, Джварі виглядає так:
краєвиди звідти прекрасні )
судячи з цієї картинки, чоловікам можна заходити в храм в короткій спідниці, а жінкам - зі зброєю )))
обфоткали все, що могли, та поїхали назад в місто
взагалі-то в цьому храмі фоткати було заборонено, але до того, як нам зробили попередження, я встигла зробити цей шикарний кадр )
Джварі здалеку виглядає так.
а потім ми пішли шукати Антіохію, бо багато чули про цю назву
Антіохія виявилась нецікавою, ну і ладно.
Погуляли-погуляли містом, забрали рюкзаки з інформаційного центру та поїхали на трасу. В Батумі вписки у нас не було, вирішили туди дістатись та вирішувати проблеми по мірі їх появи. Або на крайняк вписатись в якусь фуру дорогою.
Спочатку нас підібрала грузинська молода сім'я з маленькою донькою на ім'я Анані (по-нашому Аня). Дівчинка влаштувалась у мене на руках, та всю дорогу ми розповідали про наші пригоди її батькам )
Вони висадили нас перед Горі, тут ми перекусили та пішли далі стопити.
тут нас передчасно знайшла Туреччина, точніше її представник у вигляді принца далекобійника на білому мерседесі ) Турок був дуже ефектним, в білій сорочці під колір фури, правда він не знав ніяких мов окрім турецької, тому розмовляти з ним довелось жестами. Водій їхав прямо в Батумі )
Там, до речі, скрізь отакі прикольні тунелі:
до Батумі 272 кілометра )
водія хотілось багато фоткати та робити портрети - такий він був приємний, інтелігентний якийсь дядько )
у турка був кип'ятильник, тож ми на повному ходу робили каву. Ось Дамір на всій швидкості намагається налити гарячу воду в стаканчик ))))
ця фотка навіює дуже теплі спогади ))))
окрім кави, турок годував нас снікерсами ) Хороший дуже дядько, душевний )
а тим часом довкола були прекрасні краєвиди ) Гори ми вже бачили, тепер пішли ліси )
я вже казала, що його хотілось багато фоткати? )
зупинились на заправці замінити масло, і я отримала нагоду фоткати цього білого коня цей кльовий білий мерседес
грузинські собачки нічим не відрізняються від українських )))
Дамір дуже любить песиків, тому перезнайомився з усіма гавкалками, які тільки зустрічались дорогою )))
вже скоро почалось море ))))))) До речі, Дамір бачив море вперше в житті )
турок висадив нас прямо на автовокзалі Батумі, і ми пішли шукати ночівлю
В усіх готелях та хостелах нам називали зависоку ціну, але ми не лишали надії переночувати дешево. Розглядали навіть варіант зависання в інтернет-клубі
а вечірній Батумі був милим та теплим )
Поки шукали житло, познайомились з таксистом. Він за 5 ларі (25 гривень) вивіз нас на край міста до приватного сектору, де за 15 ларі за двох (75 гривень) ми отримали кімнату з ліжками та розетками, хоч і без душа. Хазяйка недавно купила цей будинок та ще робить в ньому ремонт, тому дуже дешево приймає бідних туристів)
Нам страшно хотілось спати, але гостинні власники будинку довго не хотіли виходити з нашої кімнати - розповідали про гостинність Грузії, питали, чи не потрібно нам щось ще, два рази перестеляли ліжка та створювали багато метушні, наче ми дуже дорогі та важливі гості ) Тільки десь через годину нам вдалось лишитись самим та нарешті заснути )
Батумі заснув разом з нами =)
Далі буде прогулянка по Батумі, Трабзон, Каппадокія та нарешті Стамбул ))) Ще 5-6 постів )))
Попередні частини:
Day 1. Дніпропетровськ-Ростов-на-Дону
Day 2. Ростов
Day 3. Ростов - Баксан
Day 4. Владікавказ та зависання на грузинському кордоні
Day 5. Військово-грузинська дорога та шматочок Тбілісі
Day 6. Тбілісі та друг Параджанова