Day 2. Ростов-на-Дону
Про Ростов згадую з надзвичайною теплотою. Там було як вдома: схожа набережна, міст через широку річку, залишки старої архітектури поруч зі скляними сучасними велетнями, і люди такі ж, наче нікуди й не виїзжала.
Головне, що є в Ростові-на-Дону - це Дон. Він не ширше нашого Дніпра, але рівень красивості кораблів, що по ньому плавають, примушує пройти поглазіти.
Отже, вранці Валєра, у якого я вписувалась, детально проінструктував мене про своє місто та пішов по справах, а я відправилась намотувати кілометри по Ростову.
З місця вписки вирішила йти до центра пішки. Далеко, але чому б не прогулятись по незнайомому місту?
Була впевнена, що Децл попрощався з народом ще за часів мого дитинства, а нє - в Ростові він ще співає ) Афіша свіжа.
та сама фігня з Ліндою 0_0
класна назва для кав*ярні )))
отака от цікава вітрина магазина одягу 0_0
Цей пам*ятник в народі називають "Яйця". Так і кажуть "зустрінемось під яйцями" :)))) Як мені розповів Валєра, цей кінь колись був кобилою, але потім йому приробили яйця і він став мужиком ) Тепер яйця кожної пасхи фарбують )))))))) Цю інфу я дізналась вже після фотки, тому самі яйця не сфоткала, але можете повірити, що вони там є ))))
як сильно звучить )
я не топтала, чесно! хоча й не підняла (:
така от дивна будівля
так потихеньку дійшла до набережної
пройшлась по мосту, чом би й ні? )
ті самі кльові кораблики на набережній, їх там багацько
совок невмирущий )
до таких штук прив*язують плавзасоби, щоб не втекли ненароком )
тут же кораблі та яхти підфарбовують перед наступним плаванням )
Ростов - місто контрастів, прям як у нас. Поруч з такими хібарками стоять мажорні офісні центри. Хібарки виглядають еффектніше )
наші теж тут побували )
в магазині знайшла Мірінду, смак дитинства! =)
площа перед обладміністрацією доглянута та чистенька
весна!!
філармонія у формі роялю )
До речі, світлофори тут смішнючі - зелена людинка поступово пришвидшується, поки не починає бігти ))) Я навіть на відео зняла )))
йдемо далі :)
а у вулицю Пушкінську я закохалась ) Це фактично вузький парк, що тягнеться через весь центр міста. Там дуже спокійно та затишно, одне задоволення пройтись )
такі от пушкінські шари стоять скрізь
урна =)
на вулиці продають каву - не змогла не спокуситись, надто зручно йти цією приємною вулицею, сьорбаючи кавусю, яка тут справді хороша.
тут я йшла собі на своїй хвилі, вже трохи зморена, тому з кислою міною. Назустріч іде дівчина.
- Ой, вы что-то потеряли, - каже
обертаюсь: - Что?
- Улыбку :)
посмішка відразу знайшлась ))))
якийсь музей, буівля сподобалась
така от у них міськрада!
а в парку Горького дуже люблять збиратись всякі дідусі, грають в різноманітні ігри та культурно проводять час =)
або просто газети разом читають =)
якась вона не дуже ростовська, нє?
от він, парк Горького
а цей собор вважається символом Ростова, його зображують на всіх сувенірах
собор і правда красивий )
тільки но я сюди дійшла, подзвонив Валєра та покликав додому - ми мали плани на вечір )
Справа в тому, що Валєра займається організацією спортивних змагань, і в той вечір мав розвезти афіші з жіночого гандболу по мережі автозаправок, що є спонсором змагань )
Тому ми цілий вечір катались на автівці по вечірньому Ростову )
От що знайшла дорогою -
А потім ми розвезли всі афіші, але поїхали не додому, а до виїзда з міста - фоткати ще один символ Ростова - тачанку. Фотки тачанки тут не буде, бо вона не підсвічувалась, а мій фотік вночі навідріз відмовився працювати ефективно.
Але то навіть на краще. Бо цей момент, коли ми вийшли з автівки на краю міста, попереду величезні коні застигли в стрибку, здалеку видніються вогні вечірнього Ростова... цей момент був одним з тих, що закарбовують в пам*яті надовго. Момент, коли Відчуваєш. Тож краще було не фоткати, а зайнятись відчуванням. Та атмосфера досі в мені живе так явно, наче це було тільки що ) Чудовий момент )
А далі я намагалась сфоткати назву міста при світлі фар, але вийшло щось таке:
якийсь час ми ще катались цим чарівним вечірнім містом, що світилось та радувало. Мене возили в ті місця, які не встигла побачити вдень.
Розкажу вам трохи про Валєру )
Він доволі унікальна людина, справжній приклад громадськосвідомості )) Наприклад, численними скаргами на прострочений товар він змінив все керівництво в магазинах поруч зі своїм будинком ))) Тепер там всі його знають в обличчя, чемно вітаються та ставляться як до короля, а товар почали ретельно перевіряти, бо зрозуміли, що економити на якості - собі дорожче ггг ))))
Як тільки бачить зал гральних автоматів, Валєра відразу пише заяву в міліцію та скаржиться до тих пір, поки зал не закривають ))))) Таким чином він навіть встиг закрити один зал автоматів, поки подорожував Україною )))))
При цьому, тон, з яким він висуває свої претензії щодо будь-яких порушень, такий - що справді віриш: краще зробити як каже, інакше буде погано )))))
Коротше, нам би пару тисяч таких Валєр, і Україна за рівнем сервісу давно б обігнала будь-яку Європу ) От він.
Потім ми повернулись додому, і поки я чистила картоплю на вечерю, Валєра сходив в магазин та приніс, окрім іншого, величезну пляшку Мірінди :))))) (вдень я випадково обмовилась про смак дитинства та любов до неї). Мене цей момент чомусь дуже зворушив. Наче дрібниця, але було неймовірно приємно )
А поки ми їздили містом, до Ростова добирався мій попутчик Дамір. Їхав він з Уфи якимись крюками, намотавши зайвих близько 1000 кілометрів, але в сумі за три дні проїхав близько 3000 км., такій швидкості можна тільки позаздрити )
До вписки він дістався рівно о 00:01, ми познайомились, повечеряли на імпровізованому столі та влаштувались дрихнути. Попереду чекало ще багато-багато всього цікавого =)
Далі буде.
А раптом хтось пропустив: Day 1. Дніпропетровськ-Ростов-на-Дону
Головне, що є в Ростові-на-Дону - це Дон. Він не ширше нашого Дніпра, але рівень красивості кораблів, що по ньому плавають, примушує пройти поглазіти.
Отже, вранці Валєра, у якого я вписувалась, детально проінструктував мене про своє місто та пішов по справах, а я відправилась намотувати кілометри по Ростову.
З місця вписки вирішила йти до центра пішки. Далеко, але чому б не прогулятись по незнайомому місту?
Була впевнена, що Децл попрощався з народом ще за часів мого дитинства, а нє - в Ростові він ще співає ) Афіша свіжа.
та сама фігня з Ліндою 0_0
класна назва для кав*ярні )))
отака от цікава вітрина магазина одягу 0_0
Цей пам*ятник в народі називають "Яйця". Так і кажуть "зустрінемось під яйцями" :)))) Як мені розповів Валєра, цей кінь колись був кобилою, але потім йому приробили яйця і він став мужиком ) Тепер яйця кожної пасхи фарбують )))))))) Цю інфу я дізналась вже після фотки, тому самі яйця не сфоткала, але можете повірити, що вони там є ))))
як сильно звучить )
я не топтала, чесно! хоча й не підняла (:
така от дивна будівля
так потихеньку дійшла до набережної
пройшлась по мосту, чом би й ні? )
ті самі кльові кораблики на набережній, їх там багацько
совок невмирущий )
до таких штук прив*язують плавзасоби, щоб не втекли ненароком )
тут же кораблі та яхти підфарбовують перед наступним плаванням )
Ростов - місто контрастів, прям як у нас. Поруч з такими хібарками стоять мажорні офісні центри. Хібарки виглядають еффектніше )
наші теж тут побували )
в магазині знайшла Мірінду, смак дитинства! =)
площа перед обладміністрацією доглянута та чистенька
весна!!
філармонія у формі роялю )
До речі, світлофори тут смішнючі - зелена людинка поступово пришвидшується, поки не починає бігти ))) Я навіть на відео зняла )))
Click to viewйдемо далі :)
а у вулицю Пушкінську я закохалась ) Це фактично вузький парк, що тягнеться через весь центр міста. Там дуже спокійно та затишно, одне задоволення пройтись )
такі от пушкінські шари стоять скрізь
урна =)
на вулиці продають каву - не змогла не спокуситись, надто зручно йти цією приємною вулицею, сьорбаючи кавусю, яка тут справді хороша.
тут я йшла собі на своїй хвилі, вже трохи зморена, тому з кислою міною. Назустріч іде дівчина.
- Ой, вы что-то потеряли, - каже
обертаюсь: - Что?
- Улыбку :)
посмішка відразу знайшлась ))))
якийсь музей, буівля сподобалась
така от у них міськрада!
а в парку Горького дуже люблять збиратись всякі дідусі, грають в різноманітні ігри та культурно проводять час =)
або просто газети разом читають =)
якась вона не дуже ростовська, нє?
от він, парк Горького
а цей собор вважається символом Ростова, його зображують на всіх сувенірах
собор і правда красивий )
тільки но я сюди дійшла, подзвонив Валєра та покликав додому - ми мали плани на вечір )
Справа в тому, що Валєра займається організацією спортивних змагань, і в той вечір мав розвезти афіші з жіночого гандболу по мережі автозаправок, що є спонсором змагань )
Тому ми цілий вечір катались на автівці по вечірньому Ростову )
От що знайшла дорогою -
А потім ми розвезли всі афіші, але поїхали не додому, а до виїзда з міста - фоткати ще один символ Ростова - тачанку. Фотки тачанки тут не буде, бо вона не підсвічувалась, а мій фотік вночі навідріз відмовився працювати ефективно.
Але то навіть на краще. Бо цей момент, коли ми вийшли з автівки на краю міста, попереду величезні коні застигли в стрибку, здалеку видніються вогні вечірнього Ростова... цей момент був одним з тих, що закарбовують в пам*яті надовго. Момент, коли Відчуваєш. Тож краще було не фоткати, а зайнятись відчуванням. Та атмосфера досі в мені живе так явно, наче це було тільки що ) Чудовий момент )
А далі я намагалась сфоткати назву міста при світлі фар, але вийшло щось таке:
якийсь час ми ще катались цим чарівним вечірнім містом, що світилось та радувало. Мене возили в ті місця, які не встигла побачити вдень.
Розкажу вам трохи про Валєру )
Він доволі унікальна людина, справжній приклад громадськосвідомості )) Наприклад, численними скаргами на прострочений товар він змінив все керівництво в магазинах поруч зі своїм будинком ))) Тепер там всі його знають в обличчя, чемно вітаються та ставляться як до короля, а товар почали ретельно перевіряти, бо зрозуміли, що економити на якості - собі дорожче ггг ))))
Як тільки бачить зал гральних автоматів, Валєра відразу пише заяву в міліцію та скаржиться до тих пір, поки зал не закривають ))))) Таким чином він навіть встиг закрити один зал автоматів, поки подорожував Україною )))))
При цьому, тон, з яким він висуває свої претензії щодо будь-яких порушень, такий - що справді віриш: краще зробити як каже, інакше буде погано )))))
Коротше, нам би пару тисяч таких Валєр, і Україна за рівнем сервісу давно б обігнала будь-яку Європу ) От він.
Потім ми повернулись додому, і поки я чистила картоплю на вечерю, Валєра сходив в магазин та приніс, окрім іншого, величезну пляшку Мірінди :))))) (вдень я випадково обмовилась про смак дитинства та любов до неї). Мене цей момент чомусь дуже зворушив. Наче дрібниця, але було неймовірно приємно )
А поки ми їздили містом, до Ростова добирався мій попутчик Дамір. Їхав він з Уфи якимись крюками, намотавши зайвих близько 1000 кілометрів, але в сумі за три дні проїхав близько 3000 км., такій швидкості можна тільки позаздрити )
До вписки він дістався рівно о 00:01, ми познайомились, повечеряли на імпровізованому столі та влаштувались дрихнути. Попереду чекало ще багато-багато всього цікавого =)
Далі буде.
А раптом хтось пропустив: Day 1. Дніпропетровськ-Ростов-на-Дону