Day 6. Тбілісі та друг Параджанова
Шостий день нашої подорожі почався з особливої зустрічі. natalia_sakhno відвела нас на чай до легендарного грузинського фотографа Юрія Мєчітова, який 11 років дружив з Параджановим. А потім ми пішли насолоджуватись Тбілісі =)
Маленька передісторія. В Тбілісі є відомий пам*ятник Параджанову (сподіваюсь, не треба нагадувати, що це режисер?) - оцей:
Пам'ятник робили за фоткою. Автор фотки - і є наш новий знайомий, Юрій Мєчітов. Він 11 років тісно дружив з Параджановим та може розповідати про нього годинами. От їхня спільна фотка )
Зараз Юрію Мєчітову 61 рік. Він напрочуд цікава людина, жвавий, розумний та веселий. В Грузії він взагалі легенда ))
Юрій постійно сипав анекдотами, шуткував та емоційно розповідав різні сторі )
От наприклад анекдот від метра:
- Чи можна завагітніти від валеріанових крапель? Можна, якщо їх буде капати Валеріан :))))
Про Параджанова він розповідав багато цікавих речей. У Сергія не було телевізора та телефона, а в холодильнику лежали два яйця та ковбаса - в певній композиції. Він дуже любив демонструвати гостям цю скульптуру та спостерігати за реакцією ))))
І взагалі Параджанов, за словами Мєчітова, любив провокувати людей на реакції. "Він намагався срежисерувати життя", - як сказав Юрій.
Після цієї бесіди особистість Параджанова стала для мене напрочуд цікавою. Шкода, що я не знала завчасно, до кого потраплю, та не підготувала питань. Під час наступного візиту в Тбілісі обов'язково виправлюсь )
Змонтувала 8 хвилин відео. Подивіться, я старалась ))))
поговорили години три, сфоткались на пам'ять та пішли гуляти містом )
Тбілісі сподобався атмосферністю. Там приємно гуляти навіть не по всяких туритично-історичних міцях, а просто плентатись вузенькими вуличками, слухати народ та дихати грузинською атмосферою )
от він, прозорий міст
палац грузинського президента
перейшли через скляний міст ) вражає )
це така кафешка. по кафе ми особливо не швендяли в цілях економії, треба буде ще раз приїхати та покавувати там )
піднімаємось до фортеці Нарікала
десь тут нам зустрівся таксист, чий багажник був заповнений домашнім вином різних сортів ))
Він з нами потриндів, розповів про місто, пригостив вином та лишив свій номер телефона. Можливо, це була рекламна акція, але все рівно приємно ))
а з фортеці Нарікала видно все місто )
Дамір на цій фотці не для краси, а для масштаба )))
в Грузії все грузинською, але російську знають абсолютно всі, і всі охочі до триндіння, тому жодних незручностей не було )
а букви у них красиві ))
отак от виглядає меню )))))) Вибирай що хочеш ))))
це - всякі хачапурі та пиріжки. Ціни в ларі. Один ларі - приблизно 5 гривень, так что все треба помножувати на п'ять. Загалом ціни в Грузії практично такі самі, як і в Україні.
балкон )
місцеві шуткують, що це - символ грузинської жінки: в руці тримає вино, тобто спокушає, але причинне місце прикрила, тобто не дасть )))))) Хоча насправді символіка інша: до друзів з вином, до ворогів - з мечем )
такі от затишні там кафешки посеред вулиці )
грузинське метро.
проїзд там коштує 1,5 ларі - приблизно 7,5 грн. Проїзд - фактично єдине, що дорожче ніж в Україні.
в метро теж хрєн розберешся, добре хоч трансліт є )))
тільки значок дозволяє здогадатись, що це - Пепсі )))
Макдональдс теж явно місцевий )))
А це - сірні бані. Дамір навіть сходив туди покупатись (година коштує всього близько 15 гривень), а я поки чекала його на лавочці, не люблю баню.
вечірній Тбілісі теж шикарнючий )
а це - розклад автобусів ) Добре, що ми вже вивчили, як дістатись до вписки )))))
В Тбілісі дуже захотілось залишитись назавжди, але вже завтра ми мали їхати в Мцхету, тому повечеряли та задрихли )
Попередні частини:
Day 1. Дніпропетровськ-Ростов-на-Дону
Day 2. Ростов
Day 3. Ростов - Баксан
Day 4. Владікавказ та зависання на грузинському кордоні
Day 5. Військово-грузинська дорога та шматочок Тбілісі
P.S. Друзі! В статистиці я бачу, що багато людей читають ці звіти, але щось мало коментують :(( Ви хоч плюсік якийсь в коментах лишайте, якщо прочитали, щоб не дарма старалась, а? )
Маленька передісторія. В Тбілісі є відомий пам*ятник Параджанову (сподіваюсь, не треба нагадувати, що це режисер?) - оцей:
Пам'ятник робили за фоткою. Автор фотки - і є наш новий знайомий, Юрій Мєчітов. Він 11 років тісно дружив з Параджановим та може розповідати про нього годинами. От їхня спільна фотка )
Зараз Юрію Мєчітову 61 рік. Він напрочуд цікава людина, жвавий, розумний та веселий. В Грузії він взагалі легенда ))
Юрій постійно сипав анекдотами, шуткував та емоційно розповідав різні сторі )
От наприклад анекдот від метра:
- Чи можна завагітніти від валеріанових крапель? Можна, якщо їх буде капати Валеріан :))))
Про Параджанова він розповідав багато цікавих речей. У Сергія не було телевізора та телефона, а в холодильнику лежали два яйця та ковбаса - в певній композиції. Він дуже любив демонструвати гостям цю скульптуру та спостерігати за реакцією ))))
І взагалі Параджанов, за словами Мєчітова, любив провокувати людей на реакції. "Він намагався срежисерувати життя", - як сказав Юрій.
Після цієї бесіди особистість Параджанова стала для мене напрочуд цікавою. Шкода, що я не знала завчасно, до кого потраплю, та не підготувала питань. Під час наступного візиту в Тбілісі обов'язково виправлюсь )
Змонтувала 8 хвилин відео. Подивіться, я старалась ))))
Click to viewпоговорили години три, сфоткались на пам'ять та пішли гуляти містом )
Тбілісі сподобався атмосферністю. Там приємно гуляти навіть не по всяких туритично-історичних міцях, а просто плентатись вузенькими вуличками, слухати народ та дихати грузинською атмосферою )
от він, прозорий міст
палац грузинського президента
перейшли через скляний міст ) вражає )
це така кафешка. по кафе ми особливо не швендяли в цілях економії, треба буде ще раз приїхати та покавувати там )
піднімаємось до фортеці Нарікала
десь тут нам зустрівся таксист, чий багажник був заповнений домашнім вином різних сортів ))
Він з нами потриндів, розповів про місто, пригостив вином та лишив свій номер телефона. Можливо, це була рекламна акція, але все рівно приємно ))
а з фортеці Нарікала видно все місто )
Дамір на цій фотці не для краси, а для масштаба )))
в Грузії все грузинською, але російську знають абсолютно всі, і всі охочі до триндіння, тому жодних незручностей не було )
а букви у них красиві ))
отак от виглядає меню )))))) Вибирай що хочеш ))))
це - всякі хачапурі та пиріжки. Ціни в ларі. Один ларі - приблизно 5 гривень, так что все треба помножувати на п'ять. Загалом ціни в Грузії практично такі самі, як і в Україні.
балкон )
місцеві шуткують, що це - символ грузинської жінки: в руці тримає вино, тобто спокушає, але причинне місце прикрила, тобто не дасть )))))) Хоча насправді символіка інша: до друзів з вином, до ворогів - з мечем )
такі от затишні там кафешки посеред вулиці )
грузинське метро.
проїзд там коштує 1,5 ларі - приблизно 7,5 грн. Проїзд - фактично єдине, що дорожче ніж в Україні.
в метро теж хрєн розберешся, добре хоч трансліт є )))
тільки значок дозволяє здогадатись, що це - Пепсі )))
Макдональдс теж явно місцевий )))
А це - сірні бані. Дамір навіть сходив туди покупатись (година коштує всього близько 15 гривень), а я поки чекала його на лавочці, не люблю баню.
вечірній Тбілісі теж шикарнючий )
а це - розклад автобусів ) Добре, що ми вже вивчили, як дістатись до вписки )))))
В Тбілісі дуже захотілось залишитись назавжди, але вже завтра ми мали їхати в Мцхету, тому повечеряли та задрихли )
Попередні частини:
Day 1. Дніпропетровськ-Ростов-на-Дону
Day 2. Ростов
Day 3. Ростов - Баксан
Day 4. Владікавказ та зависання на грузинському кордоні
Day 5. Військово-грузинська дорога та шматочок Тбілісі
P.S. Друзі! В статистиці я бачу, що багато людей читають ці звіти, але щось мало коментують :(( Ви хоч плюсік якийсь в коментах лишайте, якщо прочитали, щоб не дарма старалась, а? )