Day 5. Військово-грузинська дорога та шматочок Тбілісі
Вранці ми прокинулись у вірменській фурі перед грузинським кордоном та вирішили стопити далі, сподіваючись на пожвавлення трафіку та милість автостопних богів. Хрєн там! За дві години жодна автівка навіть не пригальмувала, а горний вітер був настільки неприємним, що доводилось постійно ховатись за фуру, а при появі на горизонті чергової машини, вибігати звідти та стопити.
Плюнувши на вчорашні застереження прикордонників, пішли пішки до кордону. "Розстріляють - так розстріляють" ггг )))
Перший же автобус з двома вірменами, поруч зі шлагбаумом, радо погодився перевезти нас в Грузію. Ура! Водій сходив на кордон, розпитав, чи не буде у нього проблем, якщо підбере стопщиків, а потім запросив нас на борт ) В розмові виявилось, що їдуть вони аж до Тбілісі )))
На кордоні стояли години півтори. Потім нам потавили штампіки в паспорти (речі навіть не намагались перевіряти), а грузинський прикордонник українською (!) побажав "Щасливої дороги". Так ми потрапили в Грузію.
З фотканням на грузинському кордоні виявилось набагато простіше, ніж на російському, тому я покійно зафоткала двері в клозет, прямо на території поста ) Ось (наскільки я розумію, справа то собачка гг )
як тільки закінчився кордон, почались неймовірні краєвиди. Ми не встигали натискати кнопки фотоапаратів )))))
За якість пробачте, бо фоткалось на шидкості, з вікна автобуса.
вся воєнно-грузинська дорога проходить по отаких стежках )
в цьому місці нас (та весь інший транспорт) зупинив військовий та попросив 10 хвилин почекати, бо впереду ремонтують дорогу, ту саму, що обвалилась на Пасху. Ми були тільки раді вийти з автобуса, поглазіти на гори та подихати гірським повітрям )
знизу - декілька розбитих вщент автомобілів, що вилетіли з траси. Кажуть, такі випадки тут трапляються нерідко - надто складна дорога.
Фотки не передають тієї неймовірної атмосфери. Я боялась дихати, щоб не прокинутись )
Зняла на відео панораму
Скоро шматок дороги доремонтували, і ми рушили далі. Туди, де сніг та ще неймовірніші краєвиди )
нічо так товщина снігу, да? )
а тут - зовсім зима )
дорога йде прямо через гори, тому ми довго піднімались-опускались по серпантинах. Дуже хотілось, щоб це не закінчувалось ніколи )))
В цьому місці ми зупинились та підійшли до гірського джерела - запастись водою
Вірмени дорогою нас годували по-царськи: м'ясом (тут Даміру пощастило більше), овочами, лавашом, всякими бутербродами - чого тільки не було )
дорожні вказівники ні про що нам не сказали, але ми сподівались, що вірмени довезуть нас таки до Тбілісі, як і обіцяли )
о, все правильно!
ціль вже поруч!
І от висаджують нас в центрі міста Тбілісі. Відразу шукаємо банк, щоб розміняти гроші. І який банк, ви думаєте, трапляється нам першим? Ага, він самий )))
розміняли гроші та почали роздумувати, як потрапити на вписку, щоб лишити там речі.
поки я роздуплялась в чужій країні, глазіла по сторонах та читала закарлючні написи, Дамір вже піймав вай-фай та зконнектився з нашою впискодавкою впискодавицею ... еее... з людиною, з якою ми домовлялись про вписку, от ) Це natalia_sakhno, українська журналістка, яка вийшла заміж за грузина та три роки тому переїхала жити в Тбілісі.
Поки діставались до вписки, з нами три рази встигли поспілкуватись місцеві люди. Особливо їм подобався український прапор на моєму рюкзаку. "Дай Бог щастя Україні", - казали ) Українців в Грузії дуже люблять та поважають. Росіян, правда, також. Усі грузини, з якими нам випала честь спілкуватись, як один заявляли - хай там керівники держав сваряться, а народи тут ні до чого, ми росіян любимо, хай не бояться до нас приїзжати.
До речі, якщо для росіян в Грузію кордон аболютно відкритий та безкоштовний, то грузину в Росію хрєн попадеш - навіть до близьких родичів, навіть якщо вони помирають. Не пускають і все. Капєц якийсь :(
Коротше, ми поклали речі у Наталії та поїхали гуляти містом, в запасі лишалось ще півдня.
Спочатку відвідали собор Святої Трійці (Цмінда Самеба).
всередині він такий
Храм - двоповерховий. Точніше один поверх та підвал. В підвалі - отак:
побачили також знаменитий прозорий міст )
потім ми через нього прогуляємось, але це буде вже завтра )
в Тбілісі ми зрозуміли всю силу номерів маршруток. Бо інакше - ніфіга не зрозумієш, що написано на цих вказівниках. В Грузії взагалі більшість написів по-грузинськи, тому складно розібратись, що і як. Добре хоч всі люди розуміють російську! )
це - вертикальний сад )
пам'ятник Міміно )
зруйнована вірменська церква.
Наташа нам розповіла, що вірмени давно хочуть її реставрувати, але грузини не дають. З вірменськими та грузинськими церквами там взагалі бардак - ніяк не поділять, де чиї :(
а такі питні фонтанчики ставлять в пам'ять про померлих. Коли людина помирає, родичі за свій рахунок (якщо мають змогу) ставлять такий фонтанчик та вішають табличку з іменем померлого. Люди, які з них п'ють, ніби моляться на упокій цієї людини. Схожих фонтанів там багато по всьому місту, тому від спраги не помреш )
вечоріє )
ввечері почався дощ, тому ми якийсь час посиділи під дахом у вагончику, який стоїть прямо посеред вулиці та виконує функції альтанки. Напроти в кафешці люди пили каву, а нам було добре і так )
А потім ми побігли на вписку, пити грузинське вино, вечеряти та розмовляти про високе та чисте )))
Основна частина Тбілісі буде в наступному пості ) Якщо, звісно, вам ще не набридло мене читати )))))
Попередні частини:
Day 1. Дніпропетровськ-Ростов-на-Дону
Day 2. Ростов
Day 3. Ростов - Баксан
Day 4. Владікавказ та зависання на грузинському кордоні
Плюнувши на вчорашні застереження прикордонників, пішли пішки до кордону. "Розстріляють - так розстріляють" ггг )))
Перший же автобус з двома вірменами, поруч зі шлагбаумом, радо погодився перевезти нас в Грузію. Ура! Водій сходив на кордон, розпитав, чи не буде у нього проблем, якщо підбере стопщиків, а потім запросив нас на борт ) В розмові виявилось, що їдуть вони аж до Тбілісі )))
На кордоні стояли години півтори. Потім нам потавили штампіки в паспорти (речі навіть не намагались перевіряти), а грузинський прикордонник українською (!) побажав "Щасливої дороги". Так ми потрапили в Грузію.
З фотканням на грузинському кордоні виявилось набагато простіше, ніж на російському, тому я покійно зафоткала двері в клозет, прямо на території поста ) Ось (наскільки я розумію, справа то собачка гг )
як тільки закінчився кордон, почались неймовірні краєвиди. Ми не встигали натискати кнопки фотоапаратів )))))
За якість пробачте, бо фоткалось на шидкості, з вікна автобуса.
вся воєнно-грузинська дорога проходить по отаких стежках )
в цьому місці нас (та весь інший транспорт) зупинив військовий та попросив 10 хвилин почекати, бо впереду ремонтують дорогу, ту саму, що обвалилась на Пасху. Ми були тільки раді вийти з автобуса, поглазіти на гори та подихати гірським повітрям )
знизу - декілька розбитих вщент автомобілів, що вилетіли з траси. Кажуть, такі випадки тут трапляються нерідко - надто складна дорога.
Фотки не передають тієї неймовірної атмосфери. Я боялась дихати, щоб не прокинутись )
Зняла на відео панораму
Click to viewСкоро шматок дороги доремонтували, і ми рушили далі. Туди, де сніг та ще неймовірніші краєвиди )
нічо так товщина снігу, да? )
а тут - зовсім зима )
дорога йде прямо через гори, тому ми довго піднімались-опускались по серпантинах. Дуже хотілось, щоб це не закінчувалось ніколи )))
В цьому місці ми зупинились та підійшли до гірського джерела - запастись водою
Вірмени дорогою нас годували по-царськи: м'ясом (тут Даміру пощастило більше), овочами, лавашом, всякими бутербродами - чого тільки не було )
дорожні вказівники ні про що нам не сказали, але ми сподівались, що вірмени довезуть нас таки до Тбілісі, як і обіцяли )
о, все правильно!
ціль вже поруч!
І от висаджують нас в центрі міста Тбілісі. Відразу шукаємо банк, щоб розміняти гроші. І який банк, ви думаєте, трапляється нам першим? Ага, він самий )))
розміняли гроші та почали роздумувати, як потрапити на вписку, щоб лишити там речі.
поки я роздуплялась в чужій країні, глазіла по сторонах та читала закарлючні написи, Дамір вже піймав вай-фай та зконнектився з нашою впискодавкою впискодавицею ... еее... з людиною, з якою ми домовлялись про вписку, от ) Це natalia_sakhno, українська журналістка, яка вийшла заміж за грузина та три роки тому переїхала жити в Тбілісі.
Поки діставались до вписки, з нами три рази встигли поспілкуватись місцеві люди. Особливо їм подобався український прапор на моєму рюкзаку. "Дай Бог щастя Україні", - казали ) Українців в Грузії дуже люблять та поважають. Росіян, правда, також. Усі грузини, з якими нам випала честь спілкуватись, як один заявляли - хай там керівники держав сваряться, а народи тут ні до чого, ми росіян любимо, хай не бояться до нас приїзжати.
До речі, якщо для росіян в Грузію кордон аболютно відкритий та безкоштовний, то грузину в Росію хрєн попадеш - навіть до близьких родичів, навіть якщо вони помирають. Не пускають і все. Капєц якийсь :(
Коротше, ми поклали речі у Наталії та поїхали гуляти містом, в запасі лишалось ще півдня.
Спочатку відвідали собор Святої Трійці (Цмінда Самеба).
всередині він такий
Храм - двоповерховий. Точніше один поверх та підвал. В підвалі - отак:
побачили також знаменитий прозорий міст )
потім ми через нього прогуляємось, але це буде вже завтра )
в Тбілісі ми зрозуміли всю силу номерів маршруток. Бо інакше - ніфіга не зрозумієш, що написано на цих вказівниках. В Грузії взагалі більшість написів по-грузинськи, тому складно розібратись, що і як. Добре хоч всі люди розуміють російську! )
це - вертикальний сад )
пам'ятник Міміно )
зруйнована вірменська церква.
Наташа нам розповіла, що вірмени давно хочуть її реставрувати, але грузини не дають. З вірменськими та грузинськими церквами там взагалі бардак - ніяк не поділять, де чиї :(
а такі питні фонтанчики ставлять в пам'ять про померлих. Коли людина помирає, родичі за свій рахунок (якщо мають змогу) ставлять такий фонтанчик та вішають табличку з іменем померлого. Люди, які з них п'ють, ніби моляться на упокій цієї людини. Схожих фонтанів там багато по всьому місту, тому від спраги не помреш )
вечоріє )
ввечері почався дощ, тому ми якийсь час посиділи під дахом у вагончику, який стоїть прямо посеред вулиці та виконує функції альтанки. Напроти в кафешці люди пили каву, а нам було добре і так )
А потім ми побігли на вписку, пити грузинське вино, вечеряти та розмовляти про високе та чисте )))
Основна частина Тбілісі буде в наступному пості ) Якщо, звісно, вам ще не набридло мене читати )))))
Попередні частини:
Day 1. Дніпропетровськ-Ростов-на-Дону
Day 2. Ростов
Day 3. Ростов - Баксан
Day 4. Владікавказ та зависання на грузинському кордоні