тепер я хрещений батько ( Read more... )

топ-2 моїх "не люблю ( Read more... )

сьогодні о 22:00 вирушаю до івано-франківська.
маю надію, що поїздка мине насичено, що я винесу з нею масу висновків щодо того, як бути далі, купу емоцій, вражень, пригод, слів, бажано - віршів, і головне - фотографій, котрих зараз бракує як повітря.


( Read more... )

у нашому місті з'явилося два нові чудернацькі хмарочоси: пара двох закоханих. чоловік і жінка, нагі, неначе адам і єва. вони мали щось близько сотні поверхів, стояли по коліна у воді поряд зі статуєю свободи. часом вони нахилялися одне до одного, зливалися в обіймах або поцілунках. ну і фантазерка ж ти, бейб ( Read more... )

жадан пише, що ніколи не жив коло вокзалу, але хотів би. а я до 15-ти років - в рівному - жив біля залізниці. слухав перемовляння диспетчерів, слова яких завмирали в повітрі, наче дроти. луною, кілька разів просто перед моїм балконом зависала одна й та сама фраза. здавалося, що ти її не чуєш, а бачиш. іноді в тих повідомленнях були не лише ( Read more... )

   я щоразу безпомилково визначаю адресу твого помешкання. сьогодні це - відень. цей відень, однак, сьогодні майже не схожий на себе самого. виходжу з таксі коло чумного стовпа, прямую в „біллу” - ти просила купити апельсини. твій почерк, бейб, видають надто вузенькі вулиці. тебе викриває весна, нерівні тротуари, рівчаки, якими стрімко тече підтала ( Read more... )

  як завжди випереджають з ідеєю. звісно, фільм качну, подивлюсь, але... чому мої ідеї втілюються іншими, щойно я їх написав на папері і навіть не публікував ніде? завал. все починає бути ясно ще з картинки. і що ж - скажуть, звинуватять у плагіаті. так не чесно!


( Read more... )

 учора - це був лондонський іст-енд, заполонений п’яними чавами, які до третьої години ночі били пляшки та вітрини, тікали від поліцейських, звучно блювали та сцяли під нашими вікнами. це була неспокійна ніч, і нам довелося випити снодійне. вибач, бейб, другого такого лондона вже ніколи не буде в нашому місті. головне - заснути, аби прокинутись в ( Read more... )

  вранці, у листопаді, я зготував для тебе кави, приніс на сніданок до спальні слоєні тістечка. наша ковдра була засипана жовклим листям. листя було вологе. по ньому повзали равлики. прокинувшись, ти запитала, хоча радше - констатувала:

- а ми ж можемо подорожувати у часі, правда? далеко-далеко?

я кивнув і поцілував тебе в шию.

- хочу познайомитись з ( Read more... )

  ми бачимось виключно вранці. в моєму місті ти теж не працюєш, але мусиш повертатися у день побачення о чотирнадцятій годині до свого міста і малювати ескізи, робити замітки, планувати день, проявляти фотоплівки, ґуґлити в пошуках незвіданих краєвидів, які варто побачити, планет, на які варто злітати, розробляти концепції фотосесій та журнальних ( Read more... )