коли мені було 10, 11 чи 12 років (точно не пам'ятаю) під враженням усяких там жуль-вернів, конан-дойлів, різних фантастичних фільмів про інопланетян почав писати "науково-фантастичний" роман,і, що цікаво, був дуже впевнений у свої майстерності. писав я за серіальною схемою а-ля "стар-трек" (хоча того серіалу я ще не бачив)  - у кожному розділі ( Read more... )

у нашому місті з'явилося два нові чудернацькі хмарочоси: пара двох закоханих. чоловік і жінка, нагі, неначе адам і єва. вони мали щось близько сотні поверхів, стояли по коліна у воді поряд зі статуєю свободи. часом вони нахилялися одне до одного, зливалися в обіймах або поцілунках. ну і фантазерка ж ти, бейб ( Read more... )

   я щоразу безпомилково визначаю адресу твого помешкання. сьогодні це - відень. цей відень, однак, сьогодні майже не схожий на себе самого. виходжу з таксі коло чумного стовпа, прямую в „біллу” - ти просила купити апельсини. твій почерк, бейб, видають надто вузенькі вулиці. тебе викриває весна, нерівні тротуари, рівчаки, якими стрімко тече підтала ( Read more... )

  як завжди випереджають з ідеєю. звісно, фільм качну, подивлюсь, але... чому мої ідеї втілюються іншими, щойно я їх написав на папері і навіть не публікував ніде? завал. все починає бути ясно ще з картинки. і що ж - скажуть, звинуватять у плагіаті. так не чесно!


( Read more... )

 учора - це був лондонський іст-енд, заполонений п’яними чавами, які до третьої години ночі били пляшки та вітрини, тікали від поліцейських, звучно блювали та сцяли під нашими вікнами. це була неспокійна ніч, і нам довелося випити снодійне. вибач, бейб, другого такого лондона вже ніколи не буде в нашому місті. головне - заснути, аби прокинутись в ( Read more... )

  вранці, у листопаді, я зготував для тебе кави, приніс на сніданок до спальні слоєні тістечка. наша ковдра була засипана жовклим листям. листя було вологе. по ньому повзали равлики. прокинувшись, ти запитала, хоча радше - констатувала:

- а ми ж можемо подорожувати у часі, правда? далеко-далеко?

я кивнув і поцілував тебе в шию.

- хочу познайомитись з ( Read more... )

  ми бачимось виключно вранці. в моєму місті ти теж не працюєш, але мусиш повертатися у день побачення о чотирнадцятій годині до свого міста і малювати ескізи, робити замітки, планувати день, проявляти фотоплівки, ґуґлити в пошуках незвіданих краєвидів, які варто побачити, планет, на які варто злітати, розробляти концепції фотосесій та журнальних ( Read more... )

змі - це четверта влада. алкоголь - п’ята. але п’яту владу я підім’яв під себе і свої потреби. ми з нею співпрацюємо. в нашому світі алкоголь не шкодить організму, як і тютюн, зрештою, як і всі наркотики. я от не уявляю, приміром, як співпрацювати із пресою, а ти от вмієш, бейб. і як тобі це вдається?
якщо вибирати вільне життя, то це потрібно ( Read more... )

вчора в "the drum" ми з офіціанткою налетіли одне на одного, не дивлячись, і вона розлила на мене томатний сік. ви знаєте, а мені сподобалось. і тепер я знаю до кінця - про що буде моя книжка. про те, як розливають сік на новенький светр, а ти від цього щасливієш. але більше - ні слова.
а на ескалаторі на метро хрещатик хтось надірвав великий плакат ( Read more... )

а знаєте що? - воно пишеться! пишеться роман. і я знаю, що орієнтовно до літа я його допишу. не буде пафосних назв типу "релятивістика". він називатиметься просто: "міста".

"он пел по утрам в клозете" - юрій олеша ніби про мене писав.

позавчора замість того, щоби як усі порядні діти лягти спати - наводив лад у шухлядах письмового столу. цей процес ( Read more... )