Мій другий день у Мінську: середньовічні замки, блискавичний автостоп та ніч на «зірці»

Jan 19, 2012 11:25

Понеділок, 8 серпня, зустрів нас похмурою погодкою - накрапав дощ.

Я складав план на день. Мої російські друзі їхали цього дня до Бресту. Я ж їм запропонував заїхати і подивитися на замки у Мінській області, які були якраз по дорозі.

«Все що не робиться - робиться на краще». Бо якби я не зустрів Юру та Лізу мені довелося б діставатися до тих замків що знаходяться у глибинці, самому, а громадський транспорт туди їздить не часто.

Мої друзі віддали мені сніданок - у нас лишилася одна шпикачка. Її я благополучно посмажив і «поклав» собі у шлунок.

1.



Зранку вирішив ще спробувати скупатися у ставку, але вона була холодна і повна водоростів.
Настав час збирати наш намет. Ми виїжджаємо у путь.

2.



З окружної дороги відкривається панорама Мінська. Вражає кількість багатоповерхівок, що тут будуються - їх тут сотні! Мабуть стільки житла не зводили за часів СРСР. Нажаль відзняти цю картину я не зміг - камери під рукою не було.

Покидаємо Мінськ і опиняємося на прямій дорозі у Брест. За півтори години проїжджаємо шлагбаум. Це означає, що перед нами платна автострада. Юра платить за в’їзд смішні гроші - щось 4 чи 5 гривень.

3.



Ззаду цього пункту пропуску знаходиться підземний пішохідний перехід. Дивно - для кого він тут. Хіба що для селян чи просто за нормами повинен бути.


4.



На трасі ще забігаємо у придорожній магазин. Я купую каву, а Ліза бере нам по морозиву і пригощає.

Повертаємося у машину і вирушаємо. По радіо грає якась нудна музика. Майже всі композиції - російською, при чому багато серед них переспіваних пісень із Заходу.

image Click to view



За пару годин ми дісталися Несвіжа. Тутешній замок входить до світової спадщини ЮНЕСКО. У XVI-XIX століттях у цьому палаці була резиденція литовських князів Радзивіллів. Саме він зображений на найбільший банкноті Білорусі - 100 тисячі рублів.

5.



6.



7.



8.


Сувенірна лавиця закрита - продавець відпустці. У добрих традиціях СРСР

9.



На годинниках вже перша і ми вирішуємо пообідати. Заходимо у місцеве кафе. Тут грає напрочуд добра музика.

- А что это у вас за радиостанция? - цікавиться Юра.

Виявилося, що то польський музичний телеканал грав.

Юра з Лізою переходять і обирають собі обід.

10.



Я замовляю борщ - давно не їх гарячого.
- Зараз експерт буде пробувати, - додав я.
Борщ був середній.

11.



Наповнив свою кендюхи ми пішли подивитися на ратушу Несвіжу.
Пятиповерхівка у яскравих кольорах та метало черепицею на Ратушній площі.

12.



А навпроти неї - ратуша (1596 рік). Її будівля вважається найстарішою з ратуш Білорусі, що збереглася до наших днів.

13.



Заходимо. Ліза, що йшла поперед, вже оглядає експозицію. Нас же Юрою помічають на вході і просять оплатити за вхід та фотозйомку. Ліза теж змушена повернутися.

- Хохол что-ли? - вирвалося в одного з працівників музею, що почув мою мову.
Його колеги засудливо подивилися на нього.

Музеї я не дуже люблю. Тому щось супер особливого підкреслити тут не зміг. Проте зацікавила маска фальшивомонетника.

У старі часи її надягали та зав’язували на обличчі. А в той «довгий ніс» заливали розпечений метал.

14.



15.



Закінчивши перегляд експозиції ратуші ми вийшли на вулицю і почимчикували до старої церкви.

Проходимо повз звичайні міські хати.

16.



Дзвіниця колишнього монастирю бенедиктинок.

17.



Час їхати до іншого пункти - селища Мир. Робимо спільну фотку з Юрою. Цікаво вийшло: мапа Білорусі, футболка з карткою України та машина з російськими номерами.

18.




Вирішую похизуватися та надягаю оранжеві окуляри. Юра їх вдягаю коди похмурна погода - щоб під час дощу асфальт з горизонтом не злився.

Заводимося. Їдемо. Білоруські дороги.

19-20.





З Мінською області в’їжджаємо до Гродненської.

21.



Вже за 40 хвилин (відстань між двома найвідомішими замками Білорусі лише 40 кілометрів) ми дістаємося селище з цікавою назвою Мир.

Є дві версії її походження. Згідно з першою свою назву населений пункт отримав від слова «емір» (колись тут розміщувався загін татар). А от за іншою здогадкою назва - пряма (раніше неподалік був кордон Русі та Литви).

Головна цікавинка Миру - звичайно ж замковий комплекс. Цей пам’ятник архітектури також занесений до світового списку спадщини ЮНЕСКО.

22-23.






Замок також розміщений на білоруських банкнотах. Його "оцінили" на 50 тисяч.

24.



Перегляд внутрішньої експозиції та виставок - платний. Але вхід на подвір’я - безкоштовний.

25-27.








Фото на згадку

28.



Заходити всередину не стали. Моїм друзям з Рязані треба було їхати до Бресту, а мені - повернутися до темна до Мінську.

Тим не менше, по центру селища, де проживає 2,4 тисячі мешканців, пройшлися.

29-30.





Вирішуємо повертатися до машини. По дорозі роблю знімок трохи з іншого ракурсу.

31.




Біля машини валяється пачка місцевих сигарет «Премьер». Не нагадує щось?

32.



Поруч з нашим «гольфом» стоїть мікроавтобус з полтавськими номерами. У салоні сидить бабуся. Виявилося, що вона сюди приїхала провідати родичів.

Час їхати. Ліза вбиває координати Бресту. Домовилися, що вони висадять мене на трасі до Мінська, де я зловлю автостопом машинку до столиці.

По дорозі Юра та Ліза розказують правила автостопу, бо самі так кілька разів їздили по Росії. Так, ніколи не треба стопити на зупинці! Можна відійти кілька десятків метрів від неї і гальмувати авто, але аж ніяк не на зупинці.

І от - настав момент прощання з людьми, котрих ти добу тому ще не знав, зараз ви ледве не найкращі друзі.

Обмінялися контактами - так що будемо тримати зв'язок! І тримаємо зараз.

Рух у бік Мінська жвавим було важко назвати. Але, не дивлячись на це, вже за 10 хвилин мені зупинили. У салоні був лише один водій років з 50-ть.

- Добрий день, мені до Мінська, - спитав я.
- Хорошо, я через него буду проезжать, - відповів мені.

Знайомимося. Водія звуть Михайло. Сам він - бізнесмен з Несвіжа.
У машині лунала рок-музика. Я не знав назву виконавця, але пісня була добою знайома.

- Нравится? - спитав
- Так, пісні вашою молодості? - припустив я.
- Да!

Пан Михайло розповів як писалася композиція групи «Deep purple» «Smoke on the water». Виявилося, що вокаліст колективу не мав натхнення і не знав що писати далі. На одному з концертів неподалік від готелю, де він зупинився, уздовж річки тягнувся дим від великої пожежі, що сталася у місті.

image Click to view



Продовжуємо розмову. Михайло розказує що його друг - завідує Біловежською Пущею, і каже, що якщо наступного разу, коли буду у Несвіжі - щоб неодмінно зайшов до нього.
- Скажи Михаил Заец и тебя покажут, где я живу, - пояснив він.

І от ми в’їжджаємо у Мінськ. Я прошу його трохи пригальмувати. А він взагалі зупиняє машину і пропонує за фотографувати мене.

33-34.






За кілька хвилин йому слід повертати. Машина під’їжджає до зупинки. Робимо фото на згадку.

35.



Я ж після цього сідає у маршрутку і їду до Єгора. У автобусі щось спитав українською у мужика, що поруч сидів.

Він відповів, а за пару хвилин промовив: «Я вот думаю, поляк или украинец? - щиро і з цікавістю вимовив він.

Я йому пояснив що саме роблю у Білорусі.

З моїм кауч-серфером зустрілися на площі Перемоги - його я впізнав одразу за кучерявим волоссям. Я кинув свої речі на квартирі, що була неподалік, а ввечері ми пішли на пиво до кафе у центрі міста.

36.


Келих місцевого розливного пива «Аліварыя» коштував трохи більше 10 гривен (це при тому, що хмільний напій у білорусі в середньому на третину дорожче ніж у нас). Подавали його чомусь з лимоном - але від того смак був лише кращим.

37.



Після спілкування Єгор пішов додому, а я ж, взявши фотоапарат та увімкнувши плеєр вирішив прогулятися по нічному місту.

38-39.





Мама мого кауч-серфера працювала архітектором. Тому і не дивно що спав я на ось такій от зірочці, всередині котрої був пінопласт.

40.



У наступній публікації я покажу вам Мінськ з висоти пташиного польоту, більш детально познайомлю вас з центром, покажу парки міста та розкажу, як я обідав у облвиконкомі за 18 гривен.

Попередні публікації з поїздки до Білорусі:
10-й день
Я прогулююсь дивовижним Мінськом: бібліотека «Чупа-чупс», район «новых русских» та ніч з незнайомця

9-й день
Західна Білорусь: реклама від ДАЇ, кольорові будиночки Гродна та щедра бабуся у поїзді
8-й день
Їжджу Білоруссю: знайомство з Гродно, я готую борщ та вечеря з 4 дівчатами

7-й день
Їжджу Білоруссю: веселі голландці у місці розпаду СРСР, живі волохаті зубри та 100 метрів від Польщі

6-й день
Я у Білорусі: мої перші півмільйона, «ковбасна» тусовка і «Молдер та Скалі» на дачі під Брестом

5-й день
П’яту добу у дорозі. Галопом по Волині, королівський прийом у Бресті і шикарні білоруські дороги

4-й день
Премо на Білорусь! День нумер кватро: гуляю у трусах, гавайська кішка та незнайомий «словенець»

3-й день
Премо на Білорусь! День третій. «Голі столичні негритянки», забави з бульбашками та нічия «Шахтаря»

2-й день
Премо на Білорусь! Частина друга. Зелений Дніпро, обрізана «голова» Леніна та мокрий прийом у Києві

1-й день
Премо на Білорусь! Зупинка перша - Дніпропетровськ: провідник Лукашенко, американський журналіст

подорож до Білорусі, Білорусь, Мінськ

Previous post Next post
Up