День з номером 12: Мінськ з висоти пташиного польоту, обід у колі чиновників та столичні парки
Ранок другого дня тижня - 9 серпня почався для мене доволі пізно - я виспався. Поснідавши з моїм кауч-серфером Єгором ми вийшли на вулицю. Він їхав на машину на роботу і запропонував трохи повозити і показати мені Мінськ. Але я вже мав плани - піднятися на бібліотеку.
Сівши на поїзд на доїхав на метро до вже знайомої мені станції «Усход» де блукаючи врешті-решт натрапив на задній вхід до будівлі «чупа-чупсу». Заплативши за вхідний квиток десь з 20 чи 30 гривен я потрапив до так би мовити туристичної частини бібліотеки.
За кілька хвилин назбиралася достатньо людей, ліфт заповнився і механізми швидко довезли нас на гору.
З даху моєму окові відкрилися ось такі от краєвиди:
1-6.
Є тут і кафе. Ціни - точно не скажу, але пригадую що, як і всюди тут, не високі.
7-8.
Після повернення на землю екскурсія до бібліотеки не скінчилася. Я ще забіг до головного вході і відзняв хол. Далі пройти не вдалося - вхід лише для читачів.
9.
Поруч з «чупа-чупсом» є автовокзал «Московський». Саме звідси відправлялися автобуси до мого наступного пункту - Вітебську.
Побачивши маршрутку з трафаретом «Витебск» я поцікавився у водія вартістю проїзду. Він дістав якийсь папір де було написано: «50 тисяч» (70 гривен).
- Дорогувато, - подумав я в той момент.
Був час повертатися у центр. Перед відходом з вокзалу сфоткав як акуратно стоять автобуси.
10.
Йду на зупинку, де можна побачити ось такий розклад
11.
А також дізнатися скільки бюджетних міст у місцевому виші
12.
Згодом підходить мій бус і я повертаюся до центру. Ось такий міський комунальний транспорт у Мінську.
Вийшовши з транспорту я почав шукати місце, де можна поїсти, бо за час прогулянки добре зголоднів. Побачивши молоду пару я питаю в них де все ж таки тут можна пообідати.
Але вони знову відсилаються мене - на автовокзал «Московський» звідки я щойно приїхав. Пошуки тривають.
Побачивши паркувальника - запитую його, де тут годують домашнею кухнею. Він одразу показує на будівлю Мінського облвиконкому, котра стоїть за 50 метрів від - там є добре їдальня.
І дійсно - за 14 тисяч рублів (десь 18 гривен) я взяв собі добрячий обід. Він є на фото.
13.
Наївшись я продовжив прогулянку Мінськом.
14. Ратуша
15-17. Троїцьке передмістя
Ще раз проходжу через театр і реалізую свою думку - фоткаю банкноту із зображення будівлі.
18-19.
А це вже парк Горького
20-24.
Напроти цього парку знаходиться дитячий парк, у котрому є ось таке колесо заввишки у 54-и метри.
25.
26-27. Інший атракціоны пам'ятник
Починає трошки набридати - бо тут я вже в котрий раз. Куди поїхати?
- В аеропорт! - подумав я і пішов на зупинку.
Переходячи дорогу помічаю ось такий «аксесуар». Подібні кнопки бачив у Польщі і Чехії.
28.
Виявилося, що літовище «Мінськ-1» вже не є основними повітряними воротами Білорусі. Головний аеропортом країни став міжнародний «Мінськ-2».
А «Мінськ-1» використовуються як президентській - лукашенківський тобто.
29.
Після цього знімку вирішую у середину. Але вже на вході металодетектори та приємна дівчина у формі.
- Фотографувати літаки тут можна? - питаю я дивлячись на перехрещений знак фотоапарату.
- Нет, но можете сделать себе снимок, главное - чтобы никто не видел, - порадила вона.
У цей час дзвоню Кирилу (іншому кауч-серферу, який запропонував мені ночівлю, у день, коли я їхав з росіянами до лісу).
Домовляємося про зустріч. Моя дорога проходить крізь «ворота Мінська», що навпроти головного залізничного вокзалу.
30-31.
Сівши у трамвай я «взяв курс» на місце зустрічі з Кирилом. Зараз вже і не пригадає де ми з ним тоді побачились.
32.
Мій новий знайомий запропонував відвідати одне з найвідоміший кладовищ Мінська - туди ми і поїхали.
Вийшовши зі станції ми побачили будинок будівельного університету у форму корабля.
33.
Переходимо ось таку широченну магістраль
34.
І опиняємося на кладовищі. Тут, поміж інших людей, похований Володимир Мулявін - відомий «пісняр».
35-36.
А тут лежить прах тих, тіла яких спалили у крематорії. Ніколи раніше не бачив.
37.
Поруч з місцем де спочивають мертві знаходиться така величезна церква
38.
А навпроти неї - ось така дерев’яна
39.
По дорозі Кирило мені розповів, що у Білорусі держава контролює ціни на основні продукти - м'ясо, молоко тощо. Хоча особливо від діяльності уряду він у захваті не був.
Про Україну хлопець відгукувався лише позитивно. Особливо до вподоби моєму співрозмовнику було наявність бюджетних (дешевих) авіаліній з Києва до Європи.
Підходячи до легкоатлетичного манежу нам закортіло зробити «пі-пі». Але я наполіг щоб ми зробили цю справу вже у спорт будівлі.
Цікаво, що вахтерша на вході нас навіть не спитала куди і навіщо ми їдемо - ми спокійно покрокували до залу.
40.
Далі Кирило запропонував пограти у аерохокей. Вартість гри була просто смішною - 1000 рублів (за тодішнім курсом 1 грн 40 коп, у нас зараз - 5 гривен).
Зіграли пару разів і я вирішив подивитися на парк Челюскінців, до котрого ми дістали за допомогою «рогатого» транспорту.
41.
У місці відпочинку я проїхався на ось такій гірці - аналог атракціону «Говерла» у парку Щербакова Донецька. Було цікаво - але не встигло це початися, як от скінчилося. Так, я такий - ненаситний!
42.
На останок я запросив мого білоруського екскурсовода проїхатися на колесі. Він намагався заплатити, але я «пригостив».
Касирка продаючи квитки і почувши мою мову заявила, що була в Україні. Правда вона так і не змогла згадати не конкретно.
З колеса ми дивилися чудову картину - як сонце заходило над Мінськом. На цій фотці - Кирило.
43.
Виходячи з парку мій знайомий розказав, що речі білоруси купують закордоном - у Польщі.
- Свои дороже, - пояснив він.
Залишок того дня нічим цікавим не запам’ятався.
У своїй наступній публікації я розкажу Вам як познайомився з білоруською інтелігенцією на висоті 54-и метри, як ходив на футбол та як ми розважалися у вечірньому трамваї.
Увага! Цей матеріал писав сам - без редакторської вичітки. Будь ласка, не соромтеся поправлятися неточності та помилки у тексті.
Попередні публікації з поїздки до Білорусі:
11-й день
Мій другий день у Мінську: середньовічні замки, блискавичний автостоп та ніч на «зірці»
10-й день
Я прогулююсь дивовижним Мінськом: бібліотека «Чупа-чупс», район «новых русских» та ніч з незнайомця
9-й день
Західна Білорусь: реклама від ДАЇ, кольорові будиночки Гродна та щедра бабуся у поїзді
8-й день
Їжджу Білоруссю: знайомство з Гродно, я готую борщ та вечеря з 4 дівчатами
7-й день
Їжджу Білоруссю: веселі голландці у місці розпаду СРСР, живі волохаті зубри та 100 метрів від Польщі
6-й день
Я у Білорусі: мої перші півмільйона, «ковбасна» тусовка і «Молдер та Скалі» на дачі під Брестом
5-й день
П’яту добу у дорозі. Галопом по Волині, королівський прийом у Бресті і шикарні білоруські дороги
4-й день
Премо на Білорусь! День нумер кватро: гуляю у трусах, гавайська кішка та незнайомий «словенець»
3-й день
Премо на Білорусь! День третій. «Голі столичні негритянки», забави з бульбашками та нічия «Шахтаря»
2-й день
Премо на Білорусь! Частина друга. Зелений Дніпро, обрізана «голова» Леніна та мокрий прийом у Києві
1-й день
Премо на Білорусь! Зупинка перша - Дніпропетровськ: провідник Лукашенко, американський журналіст
Сівши на поїзд на доїхав на метро до вже знайомої мені станції «Усход» де блукаючи врешті-решт натрапив на задній вхід до будівлі «чупа-чупсу». Заплативши за вхідний квиток десь з 20 чи 30 гривен я потрапив до так би мовити туристичної частини бібліотеки.
За кілька хвилин назбиралася достатньо людей, ліфт заповнився і механізми швидко довезли нас на гору.
Click to viewЗ даху моєму окові відкрилися ось такі от краєвиди:
1-6.
Є тут і кафе. Ціни - точно не скажу, але пригадую що, як і всюди тут, не високі.
7-8.
Після повернення на землю екскурсія до бібліотеки не скінчилася. Я ще забіг до головного вході і відзняв хол. Далі пройти не вдалося - вхід лише для читачів.
9.
Поруч з «чупа-чупсом» є автовокзал «Московський». Саме звідси відправлялися автобуси до мого наступного пункту - Вітебську.
Побачивши маршрутку з трафаретом «Витебск» я поцікавився у водія вартістю проїзду. Він дістав якийсь папір де було написано: «50 тисяч» (70 гривен).
- Дорогувато, - подумав я в той момент.
Був час повертатися у центр. Перед відходом з вокзалу сфоткав як акуратно стоять автобуси.
10.
Йду на зупинку, де можна побачити ось такий розклад
11.
А також дізнатися скільки бюджетних міст у місцевому виші
12.
Згодом підходить мій бус і я повертаюся до центру. Ось такий міський комунальний транспорт у Мінську.
Вийшовши з транспорту я почав шукати місце, де можна поїсти, бо за час прогулянки добре зголоднів. Побачивши молоду пару я питаю в них де все ж таки тут можна пообідати.
Але вони знову відсилаються мене - на автовокзал «Московський» звідки я щойно приїхав. Пошуки тривають.
Побачивши паркувальника - запитую його, де тут годують домашнею кухнею. Він одразу показує на будівлю Мінського облвиконкому, котра стоїть за 50 метрів від - там є добре їдальня.
І дійсно - за 14 тисяч рублів (десь 18 гривен) я взяв собі добрячий обід. Він є на фото.
13.
Наївшись я продовжив прогулянку Мінськом.
14. Ратуша
15-17. Троїцьке передмістя
Ще раз проходжу через театр і реалізую свою думку - фоткаю банкноту із зображення будівлі.
18-19.
А це вже парк Горького
20-24.
Напроти цього парку знаходиться дитячий парк, у котрому є ось таке колесо заввишки у 54-и метри.
25.
26-27. Інший атракціоны пам'ятник
Починає трошки набридати - бо тут я вже в котрий раз. Куди поїхати?
- В аеропорт! - подумав я і пішов на зупинку.
Переходячи дорогу помічаю ось такий «аксесуар». Подібні кнопки бачив у Польщі і Чехії.
28.
Виявилося, що літовище «Мінськ-1» вже не є основними повітряними воротами Білорусі. Головний аеропортом країни став міжнародний «Мінськ-2».
А «Мінськ-1» використовуються як президентській - лукашенківський тобто.
29.
Після цього знімку вирішую у середину. Але вже на вході металодетектори та приємна дівчина у формі.
- Фотографувати літаки тут можна? - питаю я дивлячись на перехрещений знак фотоапарату.
- Нет, но можете сделать себе снимок, главное - чтобы никто не видел, - порадила вона.
У цей час дзвоню Кирилу (іншому кауч-серферу, який запропонував мені ночівлю, у день, коли я їхав з росіянами до лісу).
Домовляємося про зустріч. Моя дорога проходить крізь «ворота Мінська», що навпроти головного залізничного вокзалу.
30-31.
Сівши у трамвай я «взяв курс» на місце зустрічі з Кирилом. Зараз вже і не пригадає де ми з ним тоді побачились.
32.
Мій новий знайомий запропонував відвідати одне з найвідоміший кладовищ Мінська - туди ми і поїхали.
Вийшовши зі станції ми побачили будинок будівельного університету у форму корабля.
33.
Переходимо ось таку широченну магістраль
34.
І опиняємося на кладовищі. Тут, поміж інших людей, похований Володимир Мулявін - відомий «пісняр».
35-36.
А тут лежить прах тих, тіла яких спалили у крематорії. Ніколи раніше не бачив.
37.
Поруч з місцем де спочивають мертві знаходиться така величезна церква
38.
А навпроти неї - ось така дерев’яна
39.
По дорозі Кирило мені розповів, що у Білорусі держава контролює ціни на основні продукти - м'ясо, молоко тощо. Хоча особливо від діяльності уряду він у захваті не був.
Про Україну хлопець відгукувався лише позитивно. Особливо до вподоби моєму співрозмовнику було наявність бюджетних (дешевих) авіаліній з Києва до Європи.
Підходячи до легкоатлетичного манежу нам закортіло зробити «пі-пі». Але я наполіг щоб ми зробили цю справу вже у спорт будівлі.
Цікаво, що вахтерша на вході нас навіть не спитала куди і навіщо ми їдемо - ми спокійно покрокували до залу.
40.
Далі Кирило запропонував пограти у аерохокей. Вартість гри була просто смішною - 1000 рублів (за тодішнім курсом 1 грн 40 коп, у нас зараз - 5 гривен).
Зіграли пару разів і я вирішив подивитися на парк Челюскінців, до котрого ми дістали за допомогою «рогатого» транспорту.
41.
У місці відпочинку я проїхався на ось такій гірці - аналог атракціону «Говерла» у парку Щербакова Донецька. Було цікаво - але не встигло це початися, як от скінчилося. Так, я такий - ненаситний!
42.
На останок я запросив мого білоруського екскурсовода проїхатися на колесі. Він намагався заплатити, але я «пригостив».
Касирка продаючи квитки і почувши мою мову заявила, що була в Україні. Правда вона так і не змогла згадати не конкретно.
З колеса ми дивилися чудову картину - як сонце заходило над Мінськом. На цій фотці - Кирило.
43.
Виходячи з парку мій знайомий розказав, що речі білоруси купують закордоном - у Польщі.
- Свои дороже, - пояснив він.
Залишок того дня нічим цікавим не запам’ятався.
У своїй наступній публікації я розкажу Вам як познайомився з білоруською інтелігенцією на висоті 54-и метри, як ходив на футбол та як ми розважалися у вечірньому трамваї.
Увага! Цей матеріал писав сам - без редакторської вичітки. Будь ласка, не соромтеся поправлятися неточності та помилки у тексті.
Попередні публікації з поїздки до Білорусі:
11-й день
Мій другий день у Мінську: середньовічні замки, блискавичний автостоп та ніч на «зірці»
10-й день
Я прогулююсь дивовижним Мінськом: бібліотека «Чупа-чупс», район «новых русских» та ніч з незнайомця
9-й день
Західна Білорусь: реклама від ДАЇ, кольорові будиночки Гродна та щедра бабуся у поїзді
8-й день
Їжджу Білоруссю: знайомство з Гродно, я готую борщ та вечеря з 4 дівчатами
7-й день
Їжджу Білоруссю: веселі голландці у місці розпаду СРСР, живі волохаті зубри та 100 метрів від Польщі
6-й день
Я у Білорусі: мої перші півмільйона, «ковбасна» тусовка і «Молдер та Скалі» на дачі під Брестом
5-й день
П’яту добу у дорозі. Галопом по Волині, королівський прийом у Бресті і шикарні білоруські дороги
4-й день
Премо на Білорусь! День нумер кватро: гуляю у трусах, гавайська кішка та незнайомий «словенець»
3-й день
Премо на Білорусь! День третій. «Голі столичні негритянки», забави з бульбашками та нічия «Шахтаря»
2-й день
Премо на Білорусь! Частина друга. Зелений Дніпро, обрізана «голова» Леніна та мокрий прийом у Києві
1-й день
Премо на Білорусь! Зупинка перша - Дніпропетровськ: провідник Лукашенко, американський журналіст