Західна Білорусь: реклама від ДАЇ, кольорові будиночки Гродна та щедра бабуся у поїзді
Після великої перерви продовжую писати про подорож до дивовижної країни - Білорусі.
У суботу, 6 серпня, був другий день мого перебування у західнобілоруському місті - Гродно.
Погода була пречудова для прогулянки. Зранку вийшов з приватного сектору, де жив і покрокував до центру.
Ось такий будиночок зустрівся на моїй дорозі і одразу був спійманий моєю камерою. Низький паркан та відсутність ґрат свідчили про рівень безпеки чи про те, що людям немає що приховувати (або чого в них красти :D )
1.
Пропагандисти творчо підійшли до підняття рівня патріотизму.
Після поїздки в моїй голові, як у голові зомбі, часто повторювались слова: «Я люблю Беларусь», «За Беларусь» та «Вместе мы Беларус», «Мы - беларусы».
2.
По дорозі зустрічаю парад ретро авто і жовто-блактиний автобус
3.
4.
Це вказівник максимальної швидкості на дорозі. Вона змінюється в залежності від потоку машин. Якщо чітко їхати за нею, то на наступному перехресті не доведеться стояти
5.
Наліпка у тролейбусі потішила
6.
7. Це вже 100% патріот свого міста та країни
8. Дивовижний збіг - на головній площі починають ремонт у час, коли по свій Білорусі проходять мовчазні акції протесту
9. Пожежна станція
10. Прогулююсь районом неподалік від центру
11.
12-14. Приватні дерев’яні будиночки. На Західній Україні, мені здається, хати побільше.
15. Безпека та порядок на місцевих дорогах, не в останню чергу став можливим завдяки такій пропаганді
16. Потроху спускаюся до центру. Купа іномарок стоїть у заторі
17. Виявляється, тут теж є свої фанати
18. На центральній площі. Стоїть пам’ятник Леніну, його я не сфоткав.
19. А покажи-но мені такий знімок сказав би, що це Польща чи Литва. Спільна історія дається взнаки
20. На вулицях Гродна (в принципі як і в інших містах Білорусі) не побачиш старих та іржавих тролейбусів
21-23. Будинки у центрі підлизані
24. Цікаво, що на «зебрах» у РБ пішоходів пропускають, як у Європі
25. Заходжу до Фарного костелу, куди вчора не міг потрапити через натовп, що прийшов на службу
26-33. Історичний центр міста. Без коментарів
34. Заходжу і купую квас. Доволі добрий. В ньому є навіть алкоголь
35. Продаж меду
Вирішую поїхати кудись - обрав житловий район з аутентичною назвою Дзе ўятовка.
Дістаю квиток і компостую
36.
Приїжджаю у пункт призначення
37. Цікавий вказівник. Тепер знаємо у якому боці знаходяться Азеры.
38. Ще одна пропагація соціалістичної держави
За пару кроків і я на Дзеўятовці, котра виявилася типовим житловим масивом з панельними багатоповерхівками. Проте, на відміну від наших мікрорайонів, тут чисто та акуратно.
39-41.
42. А от нарешті на очі потрапила перша реклама на біллборді
Після цього я подзвонив Оленці і вирішив повернутися до мого тимчасового дому. Коли ж йшов на тролейбус, то побачив двох маленьких дівчат. В однієї з них на була агітаційна футболка з Тимошенко. Шкода, що не засняв.
Коли ж приїхав, то Оленка запропонувала поїхати на інше озеро.
По дорозі ми проїжджали стадіон, і я попросив зупинитися.
Саме сьогодні місцевий «Неман» (назва головної річки міста) приймав брестське «Динамо». Квиток коштував приблизно 10 гривен.
43.
При підході на спортивну арену ми побачили цілу купу трави.
44.
Як і у Бресті, вхід на стадіон можна було без перешкод потрапити. В цей час робітники готували поле до сьогоднішньої гри. Один з них помітив, що я приїжджий запропонував мені сісти на його газонокосарку і зафоткатися.
45.
46. Стадіон дуже охайний, чистий з пластиковими сидіннями.
47. Турнірна таблиця чемпіонату РБ
Залишивши машину ми пішли на озеро. Було воно штучне - тут раніше видобували граніт, а потім, наскільки я зрозумів, його затопили ґрунтові води.
48-49.
Купатися в ньому я так і наважився - мабуть не було бажання. Проте лежачі на підстілці читав випуск місцевої газети «Комсомолка».
Нічого цікавого. Хоча зараз згадалася одна стаття про те як мужик сфоткав у супермаркеті. Працвник магазину викликав міліцію. Правоохоронець попросив його видалити знімок, пославшись на те, що то інтелектуальна власність.
Ось так у країні, де на повну порушують права людини (це не мої висновки, а дані різних комісій) бережуть власність інтелектуальну.
Назад поверталися через історичний центр
На вечірній матч ми вже не встигали. Одначе вирішили заїхати у магазин і купити продукти, бо ввечері планували готувати драніки.
50. Цю машину Оленка купила пару років. Вона вживана, але у дуже доброму стані. До вступу до митного союзу з Росією мито при возі іномарок до Білорусі було у 5 разів менше. Завдяки цьому цей автомобіль обійшовся хазяйці на 1 тисячу євро дешевше. Ось вам і «совок» до котрого чомусь часто заносять Білорусь.
Ввечері ми готували драніки. Почистили картоплю, порізали її, а потім за допомогою міксеру перемололи і додали цибулю.
Драніки були так собі - чесно скажу.
51.
52. Знаходжу пачку сигарет з назвою наступного міста мого прямування
Ну от час їхати. Повечерявши і зібравши речі я подякував і розпрощався з Оленою та усіма, хто був зі мною і пішов на тролейбус.
У тролейбусі була головним чином молодь. Всі вдягалися якось по європейські - Польща та Литва поруч і багато хто туди їздить за покупками. Жодних сильно п’яних людей я не бачив.
Але лунає фраза що стала знайомою: «Асцярожна, дзверы зачыняюцца, наступны прыпынак...» і я виходжу.
Вийшов трохи раніше щоб подивитися під світку на центральній вулиці - Советській. Але її немає.
52.
Ледве знаходжу напрямок куди йти на вокзал. Питаю у перехожого.
- Вон туда идите, - пояснив мені хлопець. Навкруги доволі темно - якийсь буд майданчик.
Я навдягаю навушники і йду. Раптово мене хтось хлопає по руці.
- Ну от, знайшов пригод на свою голову, - подумав тоді я.
- Извините, но я вам чуть не правильно показал - тут вы не пройдете, поверните, пожалуйста налево, - сказав мені той самий перехожий у котрого хвилину назад я питав дорогу.
Знаходжу мій вагон і протягую провіднику квиток. Працівниця БЧ («Беларуская Чыгунка» - «Білоруські залізниці») була у строгій формі.
- Провожающие, пожалуйста покиньте вагон! - проходячи по салону казала вона.
У нас, зазвичай кричать: Выходим из вагона!
За кілька хвилин наш «хуткий тягник» («швидкий поїзд») від’їхав. Моєю сусідкою була бабуся - «божий одуванчик».
Їхала вона до Барановичів.
- О, вы из Украины - я училась в Днепропетровске, - пояснила вона.
У цей час заходить провідниця. Я беру постіль і даю їй банкноту у 100 тис рублів (постіль коштує 3000).
- У вас мельче нет? - питає вона мене.
- Ні
- Давайте я заплачу, - каже бабуся.
- Дякую, але не треба, - запевняю її я.
Провідниця бере гроші і зникає. Чекав хвилин з 20, але решти так і не було. Довелося їй нагадати. Решту нарешті принесли.
Після цього я заліз на мою полицю і почав засипати, адже наступного дня на мене чекали нові пригоду - місто Мінськ - столиця!
У наступному записі читайте історію про білоруський , район «новых русских» у Мінську та історію про те як я спав у лісі з незнайомцями.
Попередні публікації з поїздки до Білорусі:
8-й день
Їжджу Білоруссю: знайомство з Гродно, я готую борщ та вечеря з 4 дівчатами
7-й день
Їжджу Білоруссю: веселі голландці у місці розпаду СРСР, живі волохаті зубри та 100 метрів від Польщі
6-й день
Я у Білорусі: мої перші півмільйона, «ковбасна» тусовка і «Молдер та Скалі» на дачі під Брестом
5-й день
П’яту добу у дорозі. Галопом по Волині, королівський прийом у Бресті і шикарні білоруські дороги
4-й день
Премо на Білорусь! День нумер кватро: гуляю у трусах, гавайська кішка та незнайомий «словенець»
3-й день
Премо на Білорусь! День третій. «Голі столичні негритянки», забави з бульбашками та нічия «Шахтаря»
2-й день
Премо на Білорусь! Частина друга. Зелений Дніпро, обрізана «голова» Леніна та мокрий прийом у Києві
1-й день
Премо на Білорусь! Зупинка перша - Дніпропетровськ: провідник Лукашенко, американський журналіст
У суботу, 6 серпня, був другий день мого перебування у західнобілоруському місті - Гродно.
Погода була пречудова для прогулянки. Зранку вийшов з приватного сектору, де жив і покрокував до центру.
Ось такий будиночок зустрівся на моїй дорозі і одразу був спійманий моєю камерою. Низький паркан та відсутність ґрат свідчили про рівень безпеки чи про те, що людям немає що приховувати (або чого в них красти :D )
1.
Пропагандисти творчо підійшли до підняття рівня патріотизму.
Після поїздки в моїй голові, як у голові зомбі, часто повторювались слова: «Я люблю Беларусь», «За Беларусь» та «Вместе мы Беларус», «Мы - беларусы».
2.
По дорозі зустрічаю парад ретро авто і жовто-блактиний автобус
3.
4.
Це вказівник максимальної швидкості на дорозі. Вона змінюється в залежності від потоку машин. Якщо чітко їхати за нею, то на наступному перехресті не доведеться стояти
5.
Наліпка у тролейбусі потішила
6.
7. Це вже 100% патріот свого міста та країни
8. Дивовижний збіг - на головній площі починають ремонт у час, коли по свій Білорусі проходять мовчазні акції протесту
9. Пожежна станція
10. Прогулююсь районом неподалік від центру
11.
12-14. Приватні дерев’яні будиночки. На Західній Україні, мені здається, хати побільше.
15. Безпека та порядок на місцевих дорогах, не в останню чергу став можливим завдяки такій пропаганді
16. Потроху спускаюся до центру. Купа іномарок стоїть у заторі
17. Виявляється, тут теж є свої фанати
18. На центральній площі. Стоїть пам’ятник Леніну, його я не сфоткав.
19. А покажи-но мені такий знімок сказав би, що це Польща чи Литва. Спільна історія дається взнаки
20. На вулицях Гродна (в принципі як і в інших містах Білорусі) не побачиш старих та іржавих тролейбусів
21-23. Будинки у центрі підлизані
24. Цікаво, що на «зебрах» у РБ пішоходів пропускають, як у Європі
25. Заходжу до Фарного костелу, куди вчора не міг потрапити через натовп, що прийшов на службу
26-33. Історичний центр міста. Без коментарів
34. Заходжу і купую квас. Доволі добрий. В ньому є навіть алкоголь
35. Продаж меду
Вирішую поїхати кудись - обрав житловий район з аутентичною назвою Дзе ўятовка.
Дістаю квиток і компостую
36.
Приїжджаю у пункт призначення
37. Цікавий вказівник. Тепер знаємо у якому боці знаходяться Азеры.
38. Ще одна пропагація соціалістичної держави
За пару кроків і я на Дзеўятовці, котра виявилася типовим житловим масивом з панельними багатоповерхівками. Проте, на відміну від наших мікрорайонів, тут чисто та акуратно.
39-41.
42. А от нарешті на очі потрапила перша реклама на біллборді
Після цього я подзвонив Оленці і вирішив повернутися до мого тимчасового дому. Коли ж йшов на тролейбус, то побачив двох маленьких дівчат. В однієї з них на була агітаційна футболка з Тимошенко. Шкода, що не засняв.
Коли ж приїхав, то Оленка запропонувала поїхати на інше озеро.
По дорозі ми проїжджали стадіон, і я попросив зупинитися.
Саме сьогодні місцевий «Неман» (назва головної річки міста) приймав брестське «Динамо». Квиток коштував приблизно 10 гривен.
43.
При підході на спортивну арену ми побачили цілу купу трави.
44.
Як і у Бресті, вхід на стадіон можна було без перешкод потрапити. В цей час робітники готували поле до сьогоднішньої гри. Один з них помітив, що я приїжджий запропонував мені сісти на його газонокосарку і зафоткатися.
45.
46. Стадіон дуже охайний, чистий з пластиковими сидіннями.
47. Турнірна таблиця чемпіонату РБ
Залишивши машину ми пішли на озеро. Було воно штучне - тут раніше видобували граніт, а потім, наскільки я зрозумів, його затопили ґрунтові води.
48-49.
Купатися в ньому я так і наважився - мабуть не було бажання. Проте лежачі на підстілці читав випуск місцевої газети «Комсомолка».
Нічого цікавого. Хоча зараз згадалася одна стаття про те як мужик сфоткав у супермаркеті. Працвник магазину викликав міліцію. Правоохоронець попросив його видалити знімок, пославшись на те, що то інтелектуальна власність.
Ось так у країні, де на повну порушують права людини (це не мої висновки, а дані різних комісій) бережуть власність інтелектуальну.
Назад поверталися через історичний центр
На вечірній матч ми вже не встигали. Одначе вирішили заїхати у магазин і купити продукти, бо ввечері планували готувати драніки.
50. Цю машину Оленка купила пару років. Вона вживана, але у дуже доброму стані. До вступу до митного союзу з Росією мито при возі іномарок до Білорусі було у 5 разів менше. Завдяки цьому цей автомобіль обійшовся хазяйці на 1 тисячу євро дешевше. Ось вам і «совок» до котрого чомусь часто заносять Білорусь.
Ввечері ми готували драніки. Почистили картоплю, порізали її, а потім за допомогою міксеру перемололи і додали цибулю.
Драніки були так собі - чесно скажу.
51.
52. Знаходжу пачку сигарет з назвою наступного міста мого прямування
Ну от час їхати. Повечерявши і зібравши речі я подякував і розпрощався з Оленою та усіма, хто був зі мною і пішов на тролейбус.
У тролейбусі була головним чином молодь. Всі вдягалися якось по європейські - Польща та Литва поруч і багато хто туди їздить за покупками. Жодних сильно п’яних людей я не бачив.
Але лунає фраза що стала знайомою: «Асцярожна, дзверы зачыняюцца, наступны прыпынак...» і я виходжу.
Вийшов трохи раніше щоб подивитися під світку на центральній вулиці - Советській. Але її немає.
52.
Ледве знаходжу напрямок куди йти на вокзал. Питаю у перехожого.
- Вон туда идите, - пояснив мені хлопець. Навкруги доволі темно - якийсь буд майданчик.
Я навдягаю навушники і йду. Раптово мене хтось хлопає по руці.
- Ну от, знайшов пригод на свою голову, - подумав тоді я.
- Извините, но я вам чуть не правильно показал - тут вы не пройдете, поверните, пожалуйста налево, - сказав мені той самий перехожий у котрого хвилину назад я питав дорогу.
Знаходжу мій вагон і протягую провіднику квиток. Працівниця БЧ («Беларуская Чыгунка» - «Білоруські залізниці») була у строгій формі.
- Провожающие, пожалуйста покиньте вагон! - проходячи по салону казала вона.
У нас, зазвичай кричать: Выходим из вагона!
За кілька хвилин наш «хуткий тягник» («швидкий поїзд») від’їхав. Моєю сусідкою була бабуся - «божий одуванчик».
Їхала вона до Барановичів.
- О, вы из Украины - я училась в Днепропетровске, - пояснила вона.
У цей час заходить провідниця. Я беру постіль і даю їй банкноту у 100 тис рублів (постіль коштує 3000).
- У вас мельче нет? - питає вона мене.
- Ні
- Давайте я заплачу, - каже бабуся.
- Дякую, але не треба, - запевняю її я.
Провідниця бере гроші і зникає. Чекав хвилин з 20, але решти так і не було. Довелося їй нагадати. Решту нарешті принесли.
Після цього я заліз на мою полицю і почав засипати, адже наступного дня на мене чекали нові пригоду - місто Мінськ - столиця!
У наступному записі читайте історію про білоруський , район «новых русских» у Мінську та історію про те як я спав у лісі з незнайомцями.
Попередні публікації з поїздки до Білорусі:
8-й день
Їжджу Білоруссю: знайомство з Гродно, я готую борщ та вечеря з 4 дівчатами
7-й день
Їжджу Білоруссю: веселі голландці у місці розпаду СРСР, живі волохаті зубри та 100 метрів від Польщі
6-й день
Я у Білорусі: мої перші півмільйона, «ковбасна» тусовка і «Молдер та Скалі» на дачі під Брестом
5-й день
П’яту добу у дорозі. Галопом по Волині, королівський прийом у Бресті і шикарні білоруські дороги
4-й день
Премо на Білорусь! День нумер кватро: гуляю у трусах, гавайська кішка та незнайомий «словенець»
3-й день
Премо на Білорусь! День третій. «Голі столичні негритянки», забави з бульбашками та нічия «Шахтаря»
2-й день
Премо на Білорусь! Частина друга. Зелений Дніпро, обрізана «голова» Леніна та мокрий прийом у Києві
1-й день
Премо на Білорусь! Зупинка перша - Дніпропетровськ: провідник Лукашенко, американський журналіст