"Тепер" і "зараз"...

[harnack]

Тепер чи зараз? Вже отепер, чи лиш зараз? І щойно, і тепер, і зараз: Гоголіада "заразчан" та "зараз-зомбенят" на Сїйчас-Заразщині!

Гоголіада-Кумедіада-Сміховиніада: так, мій суржико-фюрер щойно та отут (сказав), отепер та отут (каже), зараз та отут (скаже) - "мові капут" чи "недорікам капут

Comments

[harnack]

Початок теоретичного розуміння українського теперішнього часу: Огієнко та Антоненко-Давидович!

Зважмо уважно на аргументацію Антоненка-Давидовича: і Сосюра і Плачинда - і безліч інших совєтописьменників (гляньмо, приміром, внизу й на Симоненка з його облудним для всіх та самооманним суржикочасом: "Де зараз ОТЕПЕР ви, кати мого народу?...") стали жертвами російського "сейчас" (коґнітивна лінгвістика прозоро пояснює оту підступну та недоречну семантичну підміну - гляньмо на початок цієї теми)!

Отож - знову повторімо аксіому: мова є авторитетнішою та необхіднішою - аніж будь-який окремий, тимчасовий та випадковий поет. Лиш мова є вічною (одвічнішою й довічнішою од будь-якого поета) - й отому онтологічно уповноваженою бути найвищим арбітром-суддею. Любімо мову, не грішімо проти неї - й не поклоняймось (псевдопієтетно) стихійним-нестямним письменникам, чи інфантильним та нерефлективним агентам россосуржику.

Аксіома у Огієнка: український теперішній час - триває і минає тепер, в теперішньому моменті: звідтіля і його назва та його

[harnack]

Щодо теоретичної мовонастанови в розумінні категорій українського органічного часу - ось як давно ми про отеє розпочали бесіду (30 грудня 2013, 11:00:11): і справа співмірна із самим часом, одвічна й довічна!

Отож - отепер отак: зрозуміймо ж - лінгвістична категорія "суржик" (уми немічні думати абстрактно й теоретично - навіть не замічають його існування та його антимовні функції) не є категорією "мова", як оте правильно розуміли всі справжні та органічно україномовні уми (органіка мови - є завжди першим тестом імунітету й здоров'я мови), ще не спотворені та не вироджені (іноорганічною) російською, або підковані метанастановою рефлексії й теоретичности (спроможности послідовно й когерентно аргументувати):

1) Чи не першою на семантичну зміну вживання прислівника зараз звернула увагу Леся Українка в листі до М. Кривинюка із Сан-Ремо від 13 листопада 1902 р.: «Треба б раз назавжди прийняти, що слово зараз по-українськи значить - хутко, незабаром, але не тепер, в даний момент. Зрештою, і по-рос[ійськи] вживати сейчас замість тепер не

[harnack]

НА ЖАЛЬ - отам теоретично недоосвічена суржикожертва, емблематично для нас, розуміє українське "зараз" саме через російське "сїйчас": він прямо і одверто і навмисно про оте заявляє - в повному й привселюдному коґнітивному дисонансі та антимовному демарші! Він не розуміє - чому саме оті дві мови є органічно різними і гібридизує час за найвідомішим суржикосаботажним та суржикосклеротичним сценарієм. Суржикотворчість та мовосилістика в Україні - суцільний та сутий оксюморон: россопримітивність панує та орудує псевдоумами!

Оте підводить чимало непорочних та нерефлексивних мовоумів.

Випадково: отой суржикосомнабуліст-сїйчаснїк-зараззомбенятко - ото саме отепер (September 3, 2021) не розуміє український теперішній час і пише жахливим часочухраїнським суржиком (себто анти-Лесиним, анти-Франковим, анти-Шевченковим, анти-Огієнковим україноненависним семантичним москвопокручем):

Якось, сказати б, моторошно усвідомлювати, що просто зараз_ІБА_СЇЙЧАС ОТЕПЕР свої кандидатські дописують люди, що народилися тоді, коли цей сайт уже існував.,,,

[harnack]

Ось як давно з Огієнка: 21 липень 2011 10:35
http://chtyvo.org.ua/authors/Ohiyenko_Ivan/Ukrainskyi_stylistychnyi_slovnyk/

Прочитаймо отам принаймні про "зараз"! ЗВАЖМО: ЗА́РАЗ - не триває і не минає, тривання та минання є семантичними ознаками-семами концепту ТЕПЕР, але ніколи концепту ЗА́РАЗ! Негайно, незабаром, невдовзі, згодом (трохи/трошки згодом), пізніше, потім - є різновідносними синонімами ЗА́РАЗ: отут жодний концепт не має сем-ознак тривання та минання. Отому ТЕПЕР - ніколи не може бути часовим синонімом ЗА́РАЗ, як не може бути й синонімом синонімів отого ЗА́РАЗ (прислівник часу).

Огієнко строго попереджає не ПЛУТАТИ/ЗМІШУВАТИ "ЗАРАЗ" ІЗ "ТЕПЕР":

ЗА́РАЗ - це негайно, в цей момент, в цю хвилину, миттю; слово зараз визначає моментальність дії і звичайно вживається при дієсловах будучого або минулого часу, а не теперішнього (при теперішнім часі вживаємо тепер); коли часу теперішнього вжито в значінні минулого, то й

[harnack]

Отеперішня перспектива мовопам'яти:

2010.05.30 | harnack
Re: Ну ось і доказ - Василь Симоненко: також суржикожертва...
Порівняйте його і суржикососюру із отим же Шевченком, якого Ви й навели яко приклад:

Зрівняймо ЗАРАЗ і ТЕПЕР (що Ви не замітили) у ШЕВЧЕНКА:

За перший раз, як за той рік,
Будеш ти такою;
А за другий - серед степу
Тупне кінь ногою.
Коли живий козаченько,
То ЗАРАЗ прибуде.
А за третій... моя доню,
Не питай, що буде.
Та ще, чуєш, не хрестися,
Бо все піде в воду.
ТЕПЕР же йди, подивися
На торішню вроду». Через вплив (контамінацію, інтерференцію) російської - мова суржикізується і її молоді письменники, без тверезої спроможності органічного та системного міркування і без органічного знання і самого Шевченка, вводять шизофренію у мову - СУРЖИКОФРЕНІЮ

[harnack]

Ще з ретроспективи: - бо мововійна не програна, бо органіка мови життєдайна й життєздатна одвічно й довічно зотеперішнюватися, а тим паче отепер (каже Леся Мовоукраїнка):

2010.05.30 | Сергій Вакуленко

Re: Ну ось і доказ - Василь Стус: також суржикожертва?
Пане Мануле,

ніхто ж не каже, що ЗАРАЗ в українській мові нема. Питання в тому, ЯК САМЕ його вживати. І Стус, очевидно, в наведених рядках ужив саме так, як подобається п. Гарнакові...

Оте "розхитування" (вживання українського ЗАРАЗ як "перекладу" рос. СЕЙЧАС) справді почалося ще в 1920-х рр., коли й Сосюра заходився вірші писати. У класичній літературі ХІХ ст. його ще майже нема.

Тепер п. Гарнак є чи не останнім вояком у програній війні: тих, кого він називає суржикожертвами, - більше.

Та якщо схотіти, дуже легко можна вживати ЗАРАЗ і ТЕПЕР за класичними зразками. Мені це свого часу пораяв Шевельов - і я прислухався [Отож: педагогічність - невпинно й навіки ( каже пан Арістотель) необхідна і вона працює, лиш уявімо якого б ми (мабуть) професора Вакуленка мали без вчасного

[harnack]

Перекладений колись мовою Ревізор Гоголя (1948) - також повчальний щодо нашестя та засилля россосуржиком:

Російською:

Аммос Федорович. Нет, нет! Вперед пустить голову, духовенство, купечество; вот и в книге «Деяния Иоанна Масона»...

Городничий. Нет, нет; позвольте уж мне самому. Бывали трудные случаи в жизни, сходили, еще даже и спасибо получал. Авось Бог вынесет и теперь. (Обращаясь к Бобчинскому.) Вы говорите, он молодой человек? (…)

Свистунов. Что угодно?

Городничий. Ступай сейчас за частным приставом; или нет, ты мне нужен. Скажи там кому-нибудь, чтобы как можно поскорее ко мне частного пристава, и приходи сюда.
(Квартальный бежит впопыхах).

Суржиком: Де російське ТЇПЄРЬ маємо українське ТЕПЕР, де російське СЇЙЧАС - маємо недоречне українське ЗАРАЗ:

А м о с Ф е д о р о в и ч. Ні, ні! Попереду пустити голову, духовенство, купецтво; ось і в книзі: "Діяння Іоанна Масона"12...
Г о р о д н и ч и й. Ні, ні; дозвольте вже мені самому. Бували важкі випадки в житті, миналися, ще навіть і спасибі діставав. А може, бог пронесе й тепер

[harnack]