"Тепер" і "зараз"...

[harnack]

Тепер чи зараз? Вже отепер, чи лиш зараз? І щойно, і тепер, і зараз: Гоголіада "заразчан" та "зараз-зомбенят" на Сїйчас-Заразщині!

Гоголіада-Кумедіада-Сміховиніада: так, мій суржико-фюрер щойно та отут (сказав), отепер та отут (каже), зараз та отут (скаже) - "мові капут" чи "недорікам капут

Comments

[harnack]

Отеперішня перспектива мовопам'яти:

2010.05.30 | harnack
Re: Ну ось і доказ - Василь Симоненко: також суржикожертва...
Порівняйте його і суржикососюру із отим же Шевченком, якого Ви й навели яко приклад:

Зрівняймо ЗАРАЗ і ТЕПЕР (що Ви не замітили) у ШЕВЧЕНКА:

За перший раз, як за той рік,
Будеш ти такою;
А за другий - серед степу
Тупне кінь ногою.
Коли живий козаченько,
То ЗАРАЗ прибуде.
А за третій... моя доню,
Не питай, що буде.
Та ще, чуєш, не хрестися,
Бо все піде в воду.
ТЕПЕР же йди, подивися
На торішню вроду».

Через вплив (контамінацію, інтерференцію) російської - мова суржикізується і її молоді письменники, без тверезої спроможності органічного та системного міркування і без органічного знання і самого Шевченка, вводять шизофренію у мову - СУРЖИКОФРЕНІЮ.

Письменники не є всемогутніми богами - непомильні, безгрішні, носії мовного імунитету - що не можуть помилитися. А потім отакі спеціалісти складають і словники - і впроваджують патологеми, дисфункціональність в мову, їхня творчість страждає, а народ також.

Породжується прірва (каже ж Пономарів: РОЗХИТУВАННЯ) в органіці мови, між Шевченком та системикою мови - і суржикожертвами.

Отому й необхідно звертати увагу не теє! Нема поради. Розумним навіть і не треба казати і їх тягнути за чуба - вони спроможні самотужки схопити і органіку і системику мови. Але бач є діти і неспеціалісти - яким треба дати аргументи.

Ви ж не наводите жодного аргументу, а кидаєтесь між Шевченком (не зрозумівши його) до Сосюри (обожнюючи його)…
+
9) ШЕВЕЛЬОВ: 2011.12.20 | Сергій Вакуленко
harnack пише:
> Пане Сергію: а при якій нагоді Шевельов Вам зробив заввагу? Почувши Вас?
То була листовна реакція на першу частину мого перекладу його «Історичної фонології української мови».
11 лютого 1996 р.:
"З дрібниць. Я знаю, що тепер на Україні шириться вживання слова ЗАРАЗ коштом ТЕПЕР. Я старався тут бути консервативним. Я думаю, що це розрізнення корисне".

[harnack]

Ще з ретроспективи: - бо мововійна не програна, бо органіка мови життєдайна й життєздатна одвічно й довічно зотеперішнюватися, а тим паче отепер (каже Леся Мовоукраїнка):

2010.05.30 | Сергій Вакуленко

Re: Ну ось і доказ - Василь Стус: також суржикожертва?
Пане Мануле,

ніхто ж не каже, що ЗАРАЗ в українській мові нема. Питання в тому, ЯК САМЕ його вживати. І Стус, очевидно, в наведених рядках ужив саме так, як подобається п. Гарнакові...

Оте "розхитування" (вживання українського ЗАРАЗ як "перекладу" рос. СЕЙЧАС) справді почалося ще в 1920-х рр., коли й Сосюра заходився вірші писати. У класичній літературі ХІХ ст. його ще майже нема.

Тепер п. Гарнак є чи не останнім вояком у програній війні: тих, кого він називає суржикожертвами, - більше.

Та якщо схотіти, дуже легко можна вживати ЗАРАЗ і ТЕПЕР за класичними зразками. Мені це свого часу пораяв Шевельов - і я прислухався [Отож: педагогічність - невпинно й навіки ( каже пан Арістотель) необхідна і вона працює, лиш уявімо якого б ми (мабуть) професора Вакуленка мали без вчасного втручання самого Шевельова ].

На тому ґрунтуються такі властивості мови, як вишуканість і вибагливість. І кожна повноцінна мова мусить мати серед своїх носіїв певну кількість саме таких: вишуканих і вибагливих.