Вже в поїзді. Тихо,душно,ноги безкомпромісно впираються в стіну верхнього бокового місця,на якому лежу. Знизу Лєнка сопе з музикою в навушниках. Посмію сказати,що трохи пишаюсь собою,що зумів повезти кохану на море за влашні кошти,кормити її там та розважати. З іншої сторони, звичайно, соромно, що за 6,7 років нашої сумісної історії це море - перше
(
Read more... )