Час,годинники та люди. Що було,доки мене "не було"
Ще два кроки і я закінчу консерваторію.Подумати тільки...та ліпше не думати,бо старіти починаю,а кому воно треба
Ліпше от розповім як знайшлися з Ірочкою,її хлопцем Себастьяном та Наталкою в один з вечорів минулого тижня
Під аплодисменти дощу по парасолі я дивився на усміхнені погляди людей,що стояли біля дверей виходу з метро Золоті ворота і чекав Іру ще з кимось (це був Себастьян,про що я дізнався вже під час зустрічі) І було комфортно. Коли не ходиш а стоїш на місці,то взуття не промокає і дощ нікуди не заливає,можна роздивлятись людей,що штовхаються на виході. А виходити без парасолі правда не хотілось,дощик хоч і весняний був,але весни ще не було явної,прохолода та вітер не налаштовували на різні дурощі, як то - побігати босоніж від метро до дому.
Забігли в кафе і дочікувались Наталю, розмовляли з Себастьяном та Іркою про різні життєві речі,випитував в нього про емоції щодо України та Києву,які він бачив вперше. Чіпляли політику,музику,зв'язки з музикою в нас,насолоджувались напоями та бурчали за рахунки,в які постійно щось дописували "ліве". Останнє особливо прикро.
Це вже прийшла Наталя і ми взялись за фотоапарати =) В неї оновлення у вигляді 50мм 1.4 а я просто тренувався користуватись 85 1.4.Відвикаю...тому знімок на автофокусні 20мм =)
Посидівши в одному місці ми вирішили вийти і по вже вечірньому центру бродити. Ходили не довго,бо всі раптом погодились знайти Циферблат - це таке цікаве місце,де ти платиш за час,який там перебуваєш. Складно знайти (з першого разу без карт) але в принципі досить сподобалось. Затишно,не дуже голосна музика. З самого початку звучав джаз,що взагалі не могло не радувати! Місця майже не було,розташувались,можна взяти чай та різні цукерки (безкоштовно) або взагалі вийняти те,що приніс із собою.Палити заборонено і це величезний плюс. Можна прийти,сісти,взяти чай,дістати бутерброд,підключитись до wi-fi (безкоштовно) та насолоджуватись самотою. А он там в кутку на зручних м'яких кріслах двоє грали в шахи,можна було підійти до фортепіано та щось пограти (теж таке було). В цілому затишно та атмосферно.
Ще трохи пізніше до нас підійшла Маша,сестричка Іркіна =) позитивна,емоційна та не сильно полюбляє направлені об'єктиви на себе =)
Ось що виходило:
Ну і на солодке =)
Більше знімків якось не вийшло,розівчився я трохи попадати в фокус з мануальними об'єктивами. Та, в принципі, нічого, скоро почнеться ледь не марафонний забіг на довгу дистанцію в життя,в якому (якщо від армії відкосити спокійно) буде робота,кохання,та фотографія і все інше,що буде приносити лише позитив!
До зустрічей =)