По стінах руки, блуджу до перемекача Я повертаю в інший бік до ліжка Не з того боку бра, і не на тій полиці книжка Але з вікна ніхто не поміча Ні сторінок опалих на підлозі Ані відсутностей сутулості плеча Я засинаю й бачу у траві хруща А просинаюся в дорозі
Потужним духом обертаючи турбіни Махом метким та рівноважним рухом Штрихом, мазком по полотну картини З натури плинної біда відбита була тільки звуком Тому ж і насолоду той лише дістав що пильно слухав Терляче заздрячи, зануривши добро у воду Щоб утікти та оминути лихо - крізь шкіру дихав Тож, за тую вроду і лютий час подасть нужденному нагоду
сьогодні спокій, тихне наше море час на чолі повільно шкіру Оре сумління рівноважить гріх і жаль та сумніви гризуть граніт скрижаль виводять терези з покори палке кохання - гріх невільний і не вартий каяття, без нього все змарноване бліде життя неправда правидна нам очі не осушить її заплутаність всі почуття задушить і серце на сміття