Ти зупиняєшся коли тебе я бачу
Паде красою твоя тінь в моїх очах
І відпускаючи свою займисту вдачу
Я відчуваю тиск у грудях і плечах
Спитаю чи погодишся? коли тебе запрошу
Поміряти мого крила розмах
Чи посміхнешся? Скажеш : «Я не хочу»,-
І за зубами заховаєш страх

Якщо подумав хтось
Що я віддав вже
Усе що мав подарував, пропив,
Напевно би душею покривив
Я того не признавши
Мені так жити довелось

Все те що я віддав тоді
Давно комусь гниє зіпсуте
Що згублено - не мОя вже біда
У мене бродить брага молода
І серце моє б‘є розкуте,
Cвіжі вода і мід течуть по бороді

Некошена згоріла твоя нива ( Read more... )

( Read more... )

Колись забув
У побуті нічого не лишилося
Давно й не снилося
Коли я сам собою був
А що змінилося?
Питання ті самі, лише у часі зсув
І котиться все те, що і тоді котилося
І суд страшний мене пробіг, минув
Нічо не сталося,
А може суддям не судилося
Нема за що, собою ж я не був
Для себе мої двері зачинилися
На ключ, і на гартований засув

Табличка на крішнаїтській скринці для пожертв «Карма це вам не урна»(тіпа кидайте шось серйозне і вона віддасть сторицею). Я це пишу не тому що я проти сміття. У недавній розмові про опції захоронення я визнав шо я - проти урн, хоча спалення виявилося не нанейприйнятнішим варіантом закінчення мого фізичного існування. Я із жалем дивився на людей ( Read more... )

Ти добра така, ти знаєш?
Ти злого не пам'ятаєш

Ти красива така, ти чуєш?
Ти чуття моє кожне милуєш

Ти квітуча така, ти бачиш?
Ти принаджуєш навіть незрячих

А ще, ти кльова падружка
Двокрапка, тире, права дужка ...

Хе-хе

Асоціації ( Read more... )

хе-хе

Що було мого
Не перепишу нічого
Не перемалюю
Не зітру, обіцяю, і не зафарбую
Не заховаю, не кину і не закопаю
Відкрию, розгорну
Усе що маю
Тобі подарую