А бодай мені

[papito_karlito]

не тягне мене писати бодай ще рядок
ніщо душевне мене не турбує
обходить мене біда моя,
не обходить жаль чужий
радість моя скупа була від малого
шо я вам націдив то маєте
дві іскрИ зараз грають у моїм оці
обидві злі, тонкі тай хододні, як лід на ріці
ні перейти, ні напитися
я знаю де кладка моя стоїть рублена
не йду, бо бік той мені байдужий
я там був, добра мені того доста
від людей, від землі, від повітря і від любови