PROPYS

[papito_karlito]

З нужди й вояк старий продасть всі нагороди
Не жаль, не сум, не сором, не біда
Масть занедбав, позбувсь породи
Але так свіжо його ранок розсвіта
Пішов собі не добираючи спочинку на привалі
Серед дороги мало вибирав
Не було інших дійсностей, лиш та що бачив далі
Тому в минулого дороги не питав
Не оглядався, щоб не жалкувати
І в день новий старого не тягнув
Віддав же він усе, що міг віддати
Й дарованій крихтині завжди радий був
Лише одне залишиться назавжди
За вибране без торгу відповість
Та власним пересудом не поміряє чужої правди
ПромОвчить натомість...